Abstract:
Підсумовуючи усе вищенаведене, слід наголосити, що вітчизняне
законодавче регулювання корпоративних договорів, зокрема в частині
суб’єктного складу корпоративних договорів, пройшло декілька етапів
розвитку. Якщо первинну запроваджену у національне законодавство
модель можна було характеризувати як конвергентну, що сформувалася на основі рецепції досвіду як англо-американської, так і континентальної моделі, то сьогодні правове регулювання суттєво змістилось
у сторону англо-американської правової моделі. Свідченням цього, серед іншого, є сприйняття законодавцем широкого підходу до суб’єктного складу корпоративних договорів. Сприйняття такого широкого
підходу обумовлює необхідність як переосмислення предмету корпоративного договору у національному законодавстві, так і вдосконалення положень законодавства у частині встановлення обмежень, наприклад, щодо змісту корпоративного договору з третіми особами, із
метою запобігання завдання шкоди правам та інтересам інших учасників/акціонерів товариства та інтересам самого товариства.
