Правове регулювання медичного туризму в Україні як чинника резильєнтності та повоєнного відновлення

Abstract

У монографії здійснено комплексний аналіз теоретико-правових засад розвитку медичного туризму в Україні як складової резильєнтності та чинника відновлення соціальної й медичної інфраструктури у повоєнний період. Автори розглядають резильєнтність як міжгалузеву категорію, що поєднує правові, економічні та управлінські механізми забезпечення життєздатності територіальних громад в умовах воєнного стану та постконфліктного відновлення держави. Розкрито сутність медичного туризму, його принципи та види. Охарактеризовано систему суб’єктів медичного туризму, включно з організаторами туристичного продукту, надавачами медичних послуг, споживачами та суб’єктами владних повноважень. Висвітлено особливості адміністративно-господарського регулювання цієї сфери, зокрема питання ліцензування туроператорської діяльності та медичної практики, акредитації медичних закладів, а також обґрунтовано доцільність створення Єдиного інформаційного реєстру суб’єктів медичного туризму. Окрему увагу приділено юридичній відповідальності за порушення законодавства у сфері медичного туризму та проблемам захисту прав пацієнтів. На основі аналізу зарубіжного досвіду визначено перспективні напрями вдосконалення національного законодавства, зокрема через впровадження механізмів державно-приватного партнерства та кластерних моделей розвитку. Монографія призначена для науковців, викладачів, здобувачів вищої освіти, фахівців у сфері права, охорони здоров’я і туризму, а також для всіх, хто цікавиться проблемами медичного права.