Abstract:
У статті проаналізовано стан правового регулювання товариств з обмеженою відповідальністю та важелі впливу, що внесли свої корективи у сферу діяльності цих юридичних осіб. Товариству притаманні загальні ознаки юридичної особи, що включають наявність цивільної правоздатності та дієздатності, організаційної єдності, майнової відокремленості, самостійної майнової відповідальності за власними зобов’язаннями, можливості виступати від власного імені в цивільному обороті, в тому числі здатності бути позивачем або відповідачем у суді. Однак недоліком чинного законодавства є відсутність регулювання особливостей здійснення управління в товариствах з одним учасником.
У сфері економічної інтеграції України з Європейським Союзом Угода про асоціацію закріпила важливі положення, які стосуються діяльності товариств з обмеженою відповідальністю, що знайшли своє відображення у Законах України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» шляхом поступової адаптації законодавства України до acquis ЄС. Принципи корпоративного управління ОЄСР теж розкривають особливості стратегічного керівництва, ефективного нагляду за діяльністю правління з боку наглядової ради, а також несення відповідальності органів управління перед товариством та його учасниками. Ці стандарти прийняті до уваги й при розробці спеціальних законів, положення яких спрямовані на удосконалення управління у товариствах з обмеженою відповідальністю щодо діяльності виконавчого органу товариства та наглядової ради, щодо обов’язків і відповідальності членів наглядової ради товариства та членів виконавчого органу товариства, щодо можливості участі в органах товариства незалежного члена наглядової ради та невиконавчого члена колегіального виконавчого органу.
Водночас товариства з обмеженою відповідальністю стали найбільш зручною формою ведення бізнесу у спеціалізованій сфері ІТ-індустрії, у зв’язку з чим на цифровій платформі ДП «Дія» передбачено можливість створювати такі компанії через онлайн-процедуру на підставі модельного статуту. Врегулювання відносин між кофаундерами, а також між кофаундерами та працівниками здійснюється також через такі договірні конструкції, як корпоративний договір, договір про нерозголошення (NDA) та договір про утримання від вчинення конкурентних дій (NCA). Вказані практичні механізми відповідають стандартам Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1132 від 14 червня 2017 року.
