Короткий опис(реферат):
У статті розкрито соціальні, правові та етичні виклики, які постають перед Україною у зв’язку з дозволеним комерційним гестаційним сурогатним (замінним) материнством та поширеним репродуктивним туризмом з країн ЄС, існуючим негативним ставленням до такого виду допоміжної репродуктивної технології серед держав-членів ЄС та ЄС загалом.
Зазначено, що у більшості держав-членів ЄС усі форми сурогатного материнства заборонені або дозволено лише форма альтруїстичного сурогатного материнства. Однак якщо альтруїстичне сурогатне материнство і досі вважається прийнятним, то комерційне сурогатне материнство є предметом багатьох суперечностей. Ці суперечності виникають у зв’язку з відсутністю міжнародного регулювання сурогатного материнства загалом, наявністю інших міжнародно-правових актів, які тією чи іншою мірою впливають на виникнення суперечливих поглядів на сурогатне материнство (Конвенція про права дитини, Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок), наявності суперечливих національних законів і судової практики.
З’ясовано, що практика заборони сурогатного материнства в багатьох країнах ЄС демонструє не викорінення цього виду материнства, а поширення репродуктивного туризму до інших країн світу, де це дозволено. Це призводить до того, що національні органи влади різних європейських країн, де це явище заборонене, змушені толерувати та легітимізувати таку практику. Зауважено, що єдиним способом боротьби з репродуктивним туризмом в ЄС є регуляторний напрям, що вимагатиме від ЄС визнання існування сурогатного материнства, а також гармонізацію різних національних юрисдикцій для досягнення мінімального рівня захисту основних прав.
Проаналізовано нормативні акти Ради Європи та Європейського парламенту щодо негативного ставлення до комерційного сурогатного материнства.
Зроблено висновок, що українському законодавцю слід переглянути чинні норми та запровадити заборону на репродуктивний туризм для іноземців із урахуванням зростання комерційного гестаційного сурогатного материнства в Україні та збільшення репродуктивного туризму, а також негативне ставлення держав-членів ЄС та ЄС загалом до такого материнства. Такі нововведення не будуть суперечити політиці ЄС, оскільки сімейне право загалом та сурогатне материнство зокрема переважно є питаннями національної компетенції, представляють внутрішньодержавний інтерес і знаходяться поза сферою втручання ЄС. Існування комерційного гестаційного сурогатного материнства на національному рівні не суперечить політиці ЄС, за умови, що воно не викликає транскордонних наслідків, які могли б завдати шкоди державам-членам та ЄС загалом. Тому ЄС вправі діяти лише щодо тих аспектів, які мають транскордонні наслідки. Невжиття заходів щодо вирішення цієї проблеми може призвести до створення негативного іміджу для України і вплинути на її подальшу інтеграцію до ЄС.
Суть розробки, основні результати:
The article deals with the social, legal and ethical challenges facing Ukraine in connection with the permitted commercial gestational surrogate (substitute) motherhood and widespread reproductive tourism from the EU countries, the existing negative attitude to this type of assisted reproductive technology among the EU Member States and the EU as a whole.
It is noted that in most EU Member States, all forms of surrogacy are prohibited or only altruistic surrogacy is allowed. However, while altruistic surrogacy is still considered acceptable, commercial surrogacy is the subject of much controversy. These contradictions arise due to the lack of international regulation of surrogacy in general, the existence of other international legal acts that impacts to varying degrees affect the emergence of conflicting views on surrogacy (Convention on the Rights of the Child, Optional Protocol to the Convention on the Rights of the Child on the Sale of Children, Child Prostitution and Child Pornography, Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women), the existence of conflicting national laws and case law.
It is determined that the practice of banning surrogacy in many EU countries demonstrates not the eradication of this type of motherhood, but the spread of reproductive tourism to other countries of the world where it is allowed. This leads to the fact that the national authorities of various European countries, where this phenomenon is prohibited, are forced to tolerate and legitimize this practice. It is noted that the only way to combat reproductive tourism in the EU is the regulatory direction, which will require the EU to recognize the existence of surrogacy, as well as the harmonization of various national jurisdictions to achieve a minimum level of protection of fundamental rights.
The normative acts of the Council of Europe and the European Parliament on the negative attitude to commercial surrogacy are analyzed.
It is concluded that the Ukrainian legislator should revise the current norms and introduce a ban on reproductive tourism for foreigners, taking into account the growth of commercial gestational surrogacy in Ukraine and the increase in reproductive tourism, as well as the negative attitude of the EU Member States and the EU as a whole to such motherhood. Such innovations will not contradict the EU policy, because family law in general, and surrogacy in particular, are mainly issues of national competence. Failure to take measures to solve this problem can lead to a negative image for Ukraine and affect its further integration into the EU.