Стаття зосереджує увагу на проблемних питаннях, як виникають у господарському судочинстві у зв’язку з необхідністю виконання судом обов’язку поважати остаточне рішення міжнародного комерційного арбітражу і не допускати розгляд позову, ідентичного до вже вирішеного в арбітражі. З аналізу положень господарського процесуального закону автор виводить концепцію про обмежену юрисдикцію господарського суду у питаннях дійсності арбітражної угоди після того, як ухвалено арбітражне рішення, а також у питанні компетенції арбітражу і чинності арбітражного рішення. Автор обстоює позицію, відповідно до якої господарський суд, навіть якщо доходить висновку про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження чи для закриття провадження у справі через існування арбітражного рішення стосовно ідентичного позову, за наявності арбітражної угоди і заперечень сторони проти розгляду справи в суді має за загальним правилом залишити позов без розгляду. У статті також наголошено на тому, що стороною, зацікавленою у недопущенні розгляду в господарському суді позову, ідентичного вже вирішеному в арбітражі, може бути також відповідач, проти якого арбітраж ухвалив рішення, зокрема й про стягнення. Хоча у категоріях цивільного процесуального закону він є боржником, однак йому має бути забезпечена процесуальна можливість як зацікавленій особі домагатись визнання іноземного арбітражного рішення для цілей недопущення ініціювання позивачем нового процесу стосовно ідентичного позову проти нього. Окрема увага у статті приділена проявам у практиці Верховного Суду сприйняття доктрини transit in rem judicatam стосовно арбітражних рішень: поглинання правовідносинами за арбітражним рішенням всіх спірних матеріальних правовідносин, які становили підставу позову. Автор вказує на необхідність узгодження цієї практики з практикою стосовно такого ж впливу рішень судів на спірні правовідносини.
The article focuses on problematic issues that arise in commercial litigation in connection with the court’s obligation to respect the final award of international commercial arbitration and to prevent a claim identical to the one already decided in arbitration of being decided upon once again. From the analysis of the provisions of the commercial procedural law, the author derives the concept of the limited jurisdiction of commercial courts in matters of the validity of an arbitration agreement after the arbitral award has been issued, as well as in the matter of the competence of the arbitration tribunal and the validity of the arbitral award. The author defends the position according to which the commercial court, even if it comes to a conclusion that there are no grounds for refusing to open proceedings or for closing proceedings in a case due to the existence of a respective arbitration award regarding an identical claim, in the presence of an arbitration agreement and objections of the parties to the consideration of the case in court, generally is to leave the claim without consideration. The article also emphasizes that the party interested in preventing the consideration by the commercial court of a claim, which is identical to the one already decided in the arbitration, can also be the defendant against whom the arbitration has issued an award, in particular, on payment. Although that party is a debtor in terms of civil procedural law, they should be provided with a procedural opportunity as an interested party to seek recognition of a foreign arbitral award for the purposes of preventing the plaintiff from initiating new domestic court proceedings upon an identical claim against them. The article pays special attention to the manifestations in the practice of the Supreme Court of the perception of the transit in rem judicatam doctrine in relation to arbitral awards: the merger of all disputed material legal relations that formed the basis of the claim into legal relations from an arbitration award. The author points out the need to harmonize this practice with the jurisprudence in matters of similar impact of domestic court decisions upon disputed legal relations.