Короткий опис(реферат):
Доведено, що реорганізацію слід розглядати крізь призму сукупності ознак, притаманних даному правовому явищу, не ототожнюючи таку процедуру тільки зі зміною організаційно-правової чи майнової складової як кваліфікуючої ознаки реорганізації. У зв’язку з цим при проведенні реорганізації відбувається:
1) правонаступництво, що полягає в переході майна, прав і обов’язків від господарського товариства – правопопередника до товариства – правонаступника; 2) припинення і / або створення господарських товариств, що перебувають в процесі реорганізації; 3) зміна майнового становища товариства – правонаступника, що полягає в зменшенні або збільшенні обсягу капіталу, який переходить у порядку правонаступництва, і / або зміна суб’єктного складу (учасників), що залежить від порядку і форми проведення реорганізації; суб’єктами, які беруть участь у проведенні реорганізації, виступають товариства, що передають своє майно, права і обов’язки господарським товариствам – правонаступникам.
Разом із тим, така ознака, як правонаступництво, є основною умовою реорганізації, без якої проведення процедури передання майна товариства – правопопередника до товариств – правонаступників є неможливим і без якої втрачається сутність інституту реорганізації, що має свою специфіку проведення, поряд із заснуванням господарського товариства чи його ліквідацією.
Досліджено спадкове правовідношення, яке виникає з моменту відкриття спадщини і об’єктом якого є корпоративні права, що, з одного боку не відрізняється від будь-яких інших спадкових відносин і регулюється загальними положеннями чинного законодавства про спадкування, а з іншого боку, у практиці правозастосування виникає потреба в існуванні норм спеціального корпоративного законодавства, що врегульовували би суспільні відносини, які виникають при спадкуванні корпоративних прав.
