Abstract:
У тезах зазначено, що інструментаріями охорони і захисту прав товариства та його учасників є визначені законом гарантії, а саме передбачено: 1) обов’язок учасника, який відчужує частку, повідомити товариство та учасників про намір здійснити продаж своєї частки чи її частини; 2) переважне право учасника на купівлю частки перед третіми особами; 3) визначення однакових умов продажу частки як для учасників і товариства, так й для третіх осіб; 4) можливість закріплення у статуті положення про заборону відчуження частки у статутному капіталі третім особам.
З урахуванням наведеного, приходимо до висновку, що корпоративне право заслуговує на окреме місце серед об’єктів цивільних прав. Застосований законодавцем термін «частка» – це тільки правова форма, що визначає сукупність майнових і немайнових прав, які мають вартісний характер, що переходять від учасника до інших осіб. Таке трактування поняття «корпоративні права» сприяло б удосконаленню механізму їх відчуження як єдиного неподільного об’єкта, що переходить в один момент часу, яким слід визначати момент укладення договору.
