Короткий опис(реферат):
У статті окреслено теоретичні підходи до розуміння інституту правонаступництва в цивільному праві, а саме розглянуто теорію транзитивності, яка полягає у переході прав та обов’язків від правопопередника до правонаступника і підтримується автором, та теорію дискретності, яка заперечує концепцію «переходу» прав та обов’язків і полягає у припиненні прав та обов’язків в одних осіб та їх виникнення в інших. Визначено, що правонаступництво є похідним способом набуття прав та обов’язків, оскільки обсяг прав і обов’язків правонаступника залежить від обсягу прав і обов’язків правопопередника. На основі проведеного дослідження автором запропоновано визначення поняття «правонаступництво» та виділено основні ознаки, що характеризують сутність даного інституту.
Окреслено основні види правонаступництва та розкрито їх правовий зміст. Встановлено, що традиційно в цивільному праві правонаступництво поділяється на універсальне (загальне) та сингулярне (часткове). Універсальне правонаступництво відрізняється від сингулярного правонаступництва тим, що при універсальному правонаступництві відбувається перехід всієї сукупності прав та обов’язків як єдиного цілого від правопопередника до правонаступника, а при сингулярному – переходять окремі права та обов’язки або окрема сукупність прав та обов’язків. Основними видами універсального правонаступництва є правонаступництво при спадкуванні та при реорганізації юридичних осіб. Сингулярне правонаступництво застосовується в зобов’язальних правовідносинах, а також у правовідносинах, що пов’язані з правом власності та іншими абсолютними правами. Визначено, що підставами виникнення правонаступництва є договір і закон.
