Короткий опис(реферат):
У статті досліджено категорії «належність», «допустимість», «достовірність ваги»
та «достатність доказів». Обґрунтовано віднесення належності та допустимості до властивостей доказів, тоді як достовірність та вага доказів є критеріями їх оцінки, а достатність розглядається як критерій оцінки всієї системи доказів певної обставини. Розмежовано віднесення вирішення питань стосовно окремих властивостей доказів та застосування критеріїв їх оцінки до питань права та питань факту. У зв’язку з цим обґрунтовано віднесення до повноважень суду касаційної інстанції як суду права вирішення окремих питань, які стосуються прийняття та оцінки доказів. У статті зосереджено увагу на дослідженні правової природи окремо кожної з властивостей доказів та критеріїв їх оцінки. Особливу увагу приділено проблемі належності матеріалів, які подаються суду або витребуються судом. Автор наголошує на термінологічній нечіткості у використанні поняття «належність» стосовно доказів у судовій практиці, яка призводить до розмивання меж властивостей доказів і критеріїв їх оцінки. У статті запропоновано відновити використання поняття «належність» із визначеним у процесуальному законі змістом або впровадити у теорію судових доказів уже запозичений судовою практикою іншомовний синонім належності релевантність. У статті також обґрунтовано покладення на учасника, який подає або просить суд витребувати доказ, тягар доведення належності доказу, а також доведено існування процесуальної презумпції допустимості належного доказу. Автор обґрунтовує віднесення ваги (доказової сили) та достовірності доказу, а також достатності сукупності доказів, поданих на підтвердження певної обставини, до критеріїв їх оцінки, застосування яких є питанням факту, та подає процес одержання доказів із перевіркою наявності у них властивостей належності та допустимості та подальшої оцінки за критеріями достовірності, ваги та достатності як стадійного, послідовного процесу. Проаналізовано вплив на застосування цих критеріїв нещодавніх змін у господарському процесуальному законі, внаслідок яких запроваджено категорію «вірогідність доказів». У статті також проаналізовано наслідки помилок суду у вирішенні питань про належність та допустимість доказу, їх вплив на ефективність судового розгляду та законність рішення суду.
