Abstract:
Стаття зосереджує увагу на проблемі обсягу нового розгляду судами першої інстанції справ, спрямованих Верховним Судом внаслідок скасування рішень через порушення норм процесуального права, пов’язані з одержанням та дослідженням доказів, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Аналізуючи практику так званого обмеженого нового розгляду зі схожих підстав в інших правових системах, автор піднімає питання про можливість встановлення у судовій практиці схожого підходу до обмеженого нового розгляду у господарському та цивільному процесах України. Характерними рисами обмеженого нового розгляду, спричиненого цими процесуальними порушеннями, є те, що він здійснюється з тієї стадії, де мало місце порушення, тобто є скоріше продовженням розгляду справи. При цьому він здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив скасоване рішення, і обмежується одержанням та дослідженням доказів, які помилково були відкинуті судом. Під час такого перегляду сторони, як правило, не можуть змінювати обсяг та підстави своїх вимог та заперечень, якщо обставини справи не змінились. Автор доводить, що якщо для позивача у національних процесах цей підхід втілено в окремому правилі, що забороняє змінювати предмет і підстави позову, то для відповідача він на засадах змагальності і однакового ставлення до сторін виливається в аналогічне обмеження, за яким відповідач не може змінити обсяг та підстави заперечень, зокрема не може заявити про позовну давність, якщо він не мав процесуальних перешкод зробити це під час первісного розгляду.
Окремим аспектом нового розгляду справи у досліджених у цій статті випадках є стабільність правозастосування. Покликаючись на засади, подібні до тих, що лежать в основі розробленої у системах загального права доктрини права справи, автор обґрунтовує тезу про незмінність висновків, сформульованих судом касаційної інстанції при спрямуванні справи на новий розгляд, у випадку перегляду
касаційним судом рішень, ухвалених вже із врахуванням цих висновків.
The article focuses on the problem of limits of a new trial of cases remanded by the Supreme Court to local courts after vacating their judgments due to procedural violations in evidentiary matters, which made it impossible to establish the facts of the case material for the outcome of the dispute. Based on the analysis of the so-called limited remand on similar grounds in other legal systems, the author raises the question of applicability of a similar approach in Ukrainian national commercial and civil proceedings. Among the features of the limited remand caused by these procedural violations is that the new trial is conducted from the stage where the violation took place, which makes it rather similar to continuation of the proceeding. The trial is carried out by the same judges who issued the vacated judgment, and is limited to obtaining and examining pieces of evidence which were mistakenly rejected by the court. During such new trial, the parties, as a rule, cannot change the scope and grounds of their claims and objections, if the circumstances of the case have not changed. The author proves that for the plaintiff in national proceedings, this approach is embodied in a separate rule that limits the claimant's ability of changing the subject and grounds of the claim (cause of action). Similarly, the effect of procedural principles of adversarial procedure and equal footing before the court results in similar restrictions for the defendant, according to which the defendant cannot change the scope and grounds for objections, in particular, cannot plead affirmative defenses, e.g. the statute of limitations, if there were no procedural obstacles to do so during the initial trial.
The author raises the problem of stability of law application as a separate aspect of remanding cases for a new trial. Relying on principles similar to those that underlie the law of the case doctrine developed in common law systems, the author argues that an opinion issued by the court of cassation remanding the case for a new trial with respective instructions shall remain unchanged after the case is retried according to that opinion and a new judgment is appealed to the court of cassation.