Abstract:
Res judicata, спочатку як складова максими, згодом доктрина, і, врешті, принцип, бере свій початок з права Давнього Риму, звідти набув поширення і зараз розглядається як складова принципу правової визначеності. Зародження та розвиток res judicata вказує на те, що як процесуальні правила, які згодом оформились у доктрину і принцип, цей підхід був спершу спрямований на економію процесу задля забезпечення публічного інтересу завершення суперечки, остаточності та авторитету судового рішення, що побічно також забезпечувало приватний інтерес, який полягав у індивідуальній правовій визначеності. Саме у такому синтезованому багатоаспектному значенні res judicata стає складовою універсально визнаної правової традиції у багатьох правових системах у нові і новітні часи.
