Статтю присвячено аналізу сучасної судової практики у питанні визначення ефективного способу захисту права власності та інших речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно. Досліджено особливості впровадження у судову практику концепції "книжного володіння", які полягають у визнанні за записом у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно значення презумпції як права власності особи, стосовно якої міститься чинний запис, так і фактичного володіння майном цією особою. У статті висунуто тези про недоліки цієї практики, які полягають, зокрема, у неврахуванні інтересів добросовісних учасників цивільного обігу, розбалансуванні практики застосування позовної давності, ілюзорності спрощення розгляду справ про захист права власності, оскільки навіть із застосуванням концепції "книжного володіння" питання фактичного володіння доводиться з'ясовувати на стадії визначення поважності причин пропуску позовної давності і пропорційності втручання у право власності особи, від якої витребовується земельна ділянка або інше нерухоме майно . У статті запропоновано альтернативний підхід, в основу якого покладено постулати про розмежування володіння як права і володіння як факту, а також про різне значення презумпцій, які створює чинний запис про право власності у реєстрі речових прав: юридична презумпція права власності, яка може бути спростована шляхом задоволення відповідного позову і, для третіх осіб, внесення на підставі судового рішення запису про право власності іншої особи, та фактична презумпція фактичного володіння майном особою, стосовно якої у реєстрі міститься чинний запис про право власності, яка спростовується поданням доказів протилежного. Стаття зосереджує увагу на виявленні істотних ознак фактичного володіння та його зовнішніх проявів. У межах пропонованого альтернативного підходу висувається теза про ефективність віндикаційного позову у випадку встановлення, що дійсного власника фактично усунуто від володіння майном і в реєстрі речових прав міститься запис про припинення його права власності та/або запис про право власності іншої особи. В ситуаціях, коли наявний лише один із двох зазначених компонентів, ефективним способом захисту є відповідно негаторний позов та позов про визнання права власності.
The article contains the analysis of modern jurisprudence in relation to effective remedies for property rights protection as to land plots and other immovable property. The article deals with the peculiarities of the implementation of the "book possession" theory into court practice, which consist in the recognition of the presumptions of the ownership title of the person in respect of whom the current record is held in the register and the actual possession of property by this person. The article puts forward theses about the shortcomings of this practice, which are, in particular, disregard for the interests of bona fide participants of civil relations, imbalance in the jurisprudence related to application of the statute of limitations provisions, illusory simplification of property protection cases, because even under the "book possession" theory the courts might find it necessary to find out whether the actual possession took place in order to determine the seriousness of the reasons for disregarding the statute of limitations and in order to determine the proportionality of interference with the property rights of the person from whom the land or other real estate is to be seized. The article proposes an alternative approach, which is based on the postulates of drawing a line between possession as a title and possession as a fact, as well as the different meanings of presumptions created by the current record of property rights in the register of property rights: legal presumption of ownership, which can be refuted by way of satisfaction of the relevant claim and, for third parties, making an entry on the property right of another person on the basis of a court decision, and the actual presumption of actual possession of property by a person in respect of whom the register contains a valid property record, which might be refuted by evidence to the contrary. The article focuses on identifying significant features of actual possession and its external manifestations. Within the proposed alternative approach, a thesis is put forward on the rei vindicatio action as the effective remedy in cases when it is established that the beneficial owner is actually removed from possession of property and the register of property rights contains a record on termination of ownership and / or record on ownership of another person. In situations where there is only one of these two components, an actio negatoria and a claim for recognition of ownership title shall be regarded as an effective remedy respectively.
