У статті досліджено механізм правового регулювання майнових відносин партнерів у фактичних союзах. Проаналізовано національне законодавство європейських держав, а також рекомендації Комісії з питань європейського сімейного права, розроблено пропозиції для удосконалення національного законодавства.
Встановлено, що в європейських державах відсутні єдині підходи у правовому регулюванні відносин партнерів у фактичних союзах, зокрема у шести державах такі відносини неврегульовані, в чотирнадцяти країнах такі відносини регулюються різними галузями права, а в дев’яти юрисдикціях є спеціальний правовий механізм регулювання таких відносин (Швеція, Угорщина, Словенія, Хорватія, Каталонія, Португалія, Шотландія, Ірландія та Фінляндія).
Проаналізовано положення ЦК Литви щодо регулювання фактичних шлюбних відносин, а також законодавство Хорватії, Швеції, Норвегії та інших державах. Виявлено, що у Шотландії цивільні партнерства були дозволені для одностатевих пар ще у 2005 році, а для осіб протилежної статі тільки з 30 червня 2021 року.
Обґрунтовано, що в контексті європеїзації приватного права, слушною є позиція про необхідність внесення змін до СК України і запровадження терміну «фактичний союз», що рекомендований Комісією з європейського сімейного права у «Принципах європейського сімейного права щодо права власності, утримання та правонаступництва пар у фактичних союзах».
Доведено, що у процесі європеїзації приватного права інститут фактичного союзу повинен регулюватися нормами СК України, які із врахуванням рекомендацій Комісії з європейського сімейного права слід удосконалити наступним чином: встановити для кваліфікованого фактичного союзу, що будь-який правочин щодо розпорядження правом власності на будинок чи інше житло, в якому партнери проживають, а також на предмети домашнього вжитку, вчиняється зі згоди обох партнерів; гарантувати партнеру право звернутися до суду для надання згоди на розпорядження майном без згоди іншого з партнерів; гарантувати принцип свободи договору між партнерами у фактичних союзах; встановити права на компенсацію за значний внесок у майно (чи бізнес) або професію іншого з партнерів; гарантувати право партнеру спадкувати на рівні із подружжям тощо.
The article investigates the mechanism of legal regulation of property relations of partners in de facto unions. The national legislation of European states is analyzed, as well as the recommendations of the Commission on European Family Law, suggestions for improving national legislation are made.
It is determined that there are no uniform approaches in the legal regulation of partners in de facto unions in European countries, in particular in six countries such relations are unregulated, in fourteen countries such relations are regulated by different branches of law, and in nine jurisdictions there is a special legal mechanism (Sweden, Hungary, Slovenia, Croatia, Catalonia, Portugal, Scotland, Ireland and Finland).
The provisions of the Lithuanian Civil Code on the regulation of de facto marital relations, as well as the legislation of Croatia, Sweden, Norway and other countries are analyzed. It was found that in Scotland, civil partnerships were allowed for same-sex couples back in 2005, and for people of the opposite sex only from June 30, 2021.
It is substantiated that in the context of Europeanization of private law, the position on the need to amend the Family Code of Ukraine and introduce the term "de facto union" recommended by the Commission on European Family Law in the Principles of European Family Law on property rights, maintenance and succession of couples in de facto unions.
It is proved that in the process of Europeanization of private law the institution of de facto union should be regulated by the norms of the Family Code of Ukraine, which, taking into account the recommendations of the Commission on European Family Law should be improved as follows: contract on selling a dwelling in which partners live, as well as household items, is made with the consent of both partners; to guarantee partners the right to file a claim to the court for consent to dispose of the property without the consent of the other partner; to guarantee the principle of freedom of contract between partners in de facto unions; establish the right to compensation for a significant contribution to the property (or business) or profession of another partner; guarantee the right of the partner to inherit equally with the spouses, etc.
