| dc.contributor.author | Аврамова, Ольга Євгенівна | |
| dc.date.accessioned | 2026-10-06T07:48:25Z | |
| dc.date.available | 2026-10-06T07:48:25Z | |
| dc.date.issued | 2026-06-30 | |
| dc.identifier.citation | Аврамова О.Є. Четверте покоління прав людини: право на цифрову особистість. Вісник Національної академії правових наук України. 2026. Том 33, № 2. С. 31-52. DOI: https://doi.org/10.31359/1993-0909.2026.33.2.31 | uk_UA |
| dc.identifier.issn | 1993-0909 | |
| dc.identifier.uri | https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1320 | |
| dc.description | Аврамова О.Є.Четверте покоління прав людини: право на цифрову особистість Вісник Національної академії правових наук України. 2026. Том 33, № 2. С. 31-52. DOI: https://doi.org/10.31359/1993-0909.2026.33.2.31 | uk_UA |
| dc.description.abstract | У статті визначено характеристику права на цифрову особистість як новітньої правової категорії, що формується в умовах розвитку цифрових тех нологій. Обґрунтовано, що цифрова особистість є складною категорією, яка вклю чає сукупність взаємопов’язаних виявів, зокрема: цифрову ідентичність, віртуаль ну особу та постмортальну цифрову особу, при цьому з розвитком технологій можливе виникнення й інших форм її існування. Доведено, що за допомогою цифро вої ідентичності формується реальна цифрова особа як функціональне продовжен ня фізичної особи в цифровому середовищі. Суб’єктом правовідносин у цифровому середовищі визнається фізична особа, яка самостійно створює та реалізує свою цифрову ідентичність, зокрема шляхом ідентифікації в державних цифрових сис темах (наприклад, у системі «Дія»). Окрему увагу приділено феномену віртуальної особи, що активно використовується в цифровому середовищі, зокрема у формі аватарів. Віртуальна особа визначається як об’єктивована форма особистості в цифровому середовищі, яка може бути пов’язана з реальною фізичною особою або існувати як штучно сконструйоване уявлення про суб’єкта. Підкреслено, що існує віртуальна цифрова особа, не пов’язана з реальною фізичною особою (virtualis homo fictus), яка не може наділятися повною правосуб’єктністю, однак здатна виступа ти об’єктом правового регулювання. Доведено, що реалізація суб’єктивних прав спадкоємців щодо таких об’єктів є можливою за умови наявності доступу до від повідної цифрової спадщини. Такий доступ може бути забезпечений волею спадко давця за життя або, у разі її відсутності, – шляхом обмеженого втручання у сфе ру приватності померлої особи на підставі судового рішення, з дотриманням принципу пропорційності та балансу між правом на повагу до приватного життя і спадковими правами. | uk_UA |
| dc.description.sponsorship | відсутні | uk_UA |
| dc.language.iso | uk_UA | uk_UA |
| dc.publisher | Вісник Національної академії правових наук України | uk_UA |
| dc.subject | покоління прав; цифрове середовище; об’єкт права; цифрова ідентич ність; суб’єкт права; здійснення суб’єктивних прав; аватар. | uk_UA |
| dc.title | Четверте покоління прав людини: право на цифрову особистість | uk_UA |
| dc.title.alternative | Fourth Generation of Human Rights: The Right to a Digital Identity | uk_UA |
| dc.type | Article | uk_UA |