Abstract:
У статті сформована концепція права бути людиною як фундаментальна
складова четвертого покоління прав людини. Ці новації обумовлені змінами в розумні
ціннісного підходу щодо права та прав людини, загалом, в умовах глобалізації та цифро
візації суспільств. Зосереджено увагу на трансформації уявлень про зміст прав людини
під впливом глобалізації, біотехнологічного прогресу, цифровізації та розвитку інформа
ційних систем. Проаналізовано сутність і структурні елементи четвертого покоління
прав, зокрема інформаційні, цифрові, соматичні права, а також право на безпеку в нових
техносоціальних умовах. У статті розглядається поняття автономії людини як комплек
сне явище, що поєднує соціальний, юридичний та біологічний аспекти. Соціальна авто
номія визначається як здатність особи формувати власну ідентичність і самовиража
тися в матеріальному й цифровому середовищі. Юридична автономія передбачає наявність
правосуб’єктності та свободу волевиявлення в правовідносинах. Підкреслюється, що лише
гармонійне поєднання всіх форм автономії забезпечує повноцінну реалізацію людини як са
мостійного та відповідального суб’єкта в умовах сучасного суспільства. Наголошено
на потребі в правовому осмисленні нових викликів, пов’язаних із ризиками втрати людської
автономії, приватності, тілесної цілісності та духовної ідентичності. Обґрунтовано,
що право бути людиною має охоплювати не лише класичні права й свободи, а й новітні
юридичні гарантії захисту генетичної інформації, антропологічної унікальності та мо
ральної недоторканності особи в цифрову епоху. Зроблено висновок про необхідність по
дальших досліджень у сфері правового регулювання людської природи, спрямованих на за
безпечення гідного існування особи в умовах біо- та техносередовища.
