Abstract:
Стаття присвячена дослідженню
невизнання та оспорювання суб’єктивних
корпоративних прав особи як підстав для
захисту корпоративних прав.
Констатується відсутність чітких
критеріїв за якими було б можливо
визначити у кожному спірному випадку є
обраний спосіб захисту ефективним, чи
ні, виходячи зокрема з підстав захисту,
призводить до різної правозастосовчої
практики
У даній статті автором робиться
спроба розкрити зміст таких понять як
«невизнання» та «оспорювання» корпора-
тивних прав, визначити їх характерні
ознаки.
Ретельно проаналізовано правову
позицію про оспорювання права у пасив-
ній та активній формі.
Автором були опрацьовані наявні
наукові визначення вказаних понять та
характеристики їх за змістом. А також,
здійснено аналіз судової практики з
питань особливостей захисту невизнаних
або оспорюваних корпоративних прав
особи.
Наводиться приклад оспорюваного
корпоративного права у суді про спори з
визначення розміру частки та розміру
статутного капіталу, при яких особа
звертається за захистом у суд з метою визначення розміру своєї частки, учас-
ником з іншого боку виступає як інший
учасник, що оспорює розмір частки, так і
саме товариство. Як треті особи участь у
спорі можуть брати і реєстратори, які
мають обов’язок обліку таких часток, і
відповідно корпоративних прав, які особа
здобуває з них
В результаті дослідження сформо-
вано ряд характерних ознак, які прита-
манні невизнанню та оспорюванню кор-
поративних прав. Зокрема, визначено
спільні та відмінні риси, які їх
характеризують а також особливості
захисту права у таких випадках.
