Abstract:
Статтю присвячено дослідженню проблемних питань управління спадщиною – корпоративними правами особою з числа спадкоємців до прийняття спадщини у товариствах з обмеженою відповідальністю. Відзначається, що закріплений законодавцем інститут має ряд прогалин при практичному застосуванні. В першу чергу, дискусійним є питання, кого із спадкоємців призначити управителем спадщиною – корпоративними правами, якщо до нотаріуса звертаються декілька спадкоємців для видачі свідоцтва на управління спадщиною – корпоративними правами. Законодавцем не визначено чіткого механізму дій нотаріуса у такому випадку. У статті звертається також увага на те, що управитель спадщини – корпоративними правами має невизначений законодавцем статус та повноваження. Виникає питання, якими саме повноваженнями наділений управитель спадщини – корпоративними правами, а також чи має право брати участь у загальних зборах учасників товариства. На практиці останній приймає управлінські рішення протягом строку дії свідоцтва та бере участь у загальних зборах учасників товариства. Водночас судова практика свідчить, що прийняті рішення управителем спадщини – корпоративними правами доволі часто визнаються такими, що вчинені з перевищенням повноважень.
