У статті досліджено трансформацію методів нормопроєктування в умовах європейської інтеграції, що відбувається під впливом необхідності адаптації національного законодавства до acquis communautaire. Підкреслено, що нормопроєктування в сучасних умовах перестає бути суто внутрішньою справою держави, набуваючи ознак інструмента реалізації політичних і правових зобов’язань перед Європейським Союзом. Зазначено, що процес адаптації законодавства вимагає не лише технічного вдосконалення, але й глибинних методологічних змін, зокрема орієнтації на відповідність праву Європейського Союзу, дотримання принципів субсидіарності, пропорційності та правової визначеності. На основі порівняльного аналізу практик держав-членів ЄС виокремлено три основні моделі трансформації методів нормопроєктування: модель формалізованої адаптації (Франція, Німеччина, Бельгія), модель гнучкої транспозиції (Швеція, Данія, Фінляндія) та модель пострадянських трансформацій (Польща, Угорщина, Румунія). Досліджено ключові елементи кожної з моделей, зокрема обов’язковість попередньої правової експертизи, створення міжвідомчих координаційних органів, впровадження єдиних стандартів законодавчої техніки, використання цифрових технологій, а також практики консультацій з громадськістю. Окрему увагу приділено проблемам, з якими стикаються країни Центральної та Східної Європи у процесі трансформації методів нормотворення. За результатами дослідження сформульовано висновок про те, що успішна адаптація законодавства до acquis communautaire є можливою лише за умови цілісної модернізації методів нормопроєктування. Підкреслено, що запропоновані підходи та рекомендації можуть бути використані для вдосконалення української практики нормотворення в контексті її євроінтеграційного курсу. Визначено, що для України ключовими кроками можуть стати інституційні реформи, впровадження оцінки впливу регулювання та використання інструментів Європейського Союзу, таких як TAIEX і Twinning. Порівняльний аналіз моделей трансформації дозволяє сформулювати рекомендації для вдосконалення методологічних засад нормопроєктування в Україні, враховуючи її правові традиції та інтеграційні виклики.
The article examines the transformation of legislative drafting methods in the context of European integration, which occurs under the influence of the need to adapt national legislation to the acquis communautaire. It is emphasized that legislative drafting in modern conditions ceases to be a purely internal matter of the state, acquiring the features of an instrument for implementing political and legal obligations to the European Union. It is noted that the process of adapting legislation requires not only technical improvement, but also profound methodological changes, in particular, an orientation towards compliance with European Union law, adherence to the principles of subsidiarity, proportionality and legal certainty. Based on a comparative analysis of the practices of EU member states, three main models of transformation of legislative drafting methods are distinguished: the model of formalized adaptation (France, Germany, Belgium), the model of flexible transposition (Sweden, Denmark, Finland) and the model of post-Soviet transformations (Poland, Hungary, Romania). The key elements of each model are studied, in particular the mandatory nature of a preliminary legal examination, the creation of interdepartmental coordination bodies, the introduction of uniform standards of legislative technique, the use of digital technologies, and the practice of public consultations. Particular attention is paid to the problems faced by the countries of Central and Eastern Europe in the process of transforming their rule-making methods. Based on the results of the study, the conclusion is formulated that successful adaptation of legislation to the acquis communautaire is possible only under the condition of a comprehensive modernization of rule-making methods. It is emphasized that the proposed approaches and recommendations can be used to improve Ukrainian rule-making practice in the context of its European integration course. It is determined that institutional reforms, the introduction of regulatory impact assessment, and the use of European Union instruments such as TAIEX and Twinning may be key steps for Ukraine. A comparative analysis of transformation models allows us to formulate recommendations for improving the methodological foundations of rule-making in Ukraine, taking into account its legal traditions and integration challenges.
