Дисертаційне дослідження є кваліфікаційною науковою працею, у якій уперше досліджено питання, пов’язані з визначенням особливостей цифрових активів у цивільному обороті України. Дисертаційна робота складається з трьох розділів, розділених на десять підрозділів, у яких розгляд питань починається із дослідження загальнотеоретичних положень правової природи цифрових активів як нетипових об’єктів цивільних відносин та завершується виявленням напрямів удосконалення цивільного законодавства щодо договірних зобов’язань із цифровими активами.
Актуальність теми обумовлена інтенсивним розвитком цифрових технологій та їх впливом на різні сфери суспільного життя, зокрема на цивільний оборот в Україні. В умовах глобалізації, швидкого впровадження інновацій та трансформації економічних процесів цифрові активи стають важливим інструментом для здійснення транзакцій, розвитку бізнесу та забезпечення фінансової стабільності. Завдяки технології цифрових активів (а особливо блокчейн) українська економіка в умовах воєнного стану змогла стабілізуватися, а громадянське суспільство - активно вплинути на підтримку армії. Дослідження правової природи цифрових активів, їхнього місця в системі об’єктів цивільного права є важливим для розвитку юридичної науки та правозастосовної практики.
Розділ 1 «Загальні положення про цифрові активи як нетипові об’єкти цивільного обороту» складається із трьох підрозділів. У підрозділі 1.1 «Правова природа цифрових активів як нетипових об’єктів цивільних відносин» приватноправова природа цифрових активів визначається крізь парадигму нетипових об’єктів цивільних відносин. Підкреслено, що для сучасної цивільно-правової доктрини важливою є тенденція до гармонізації регулювання цифрових актів у цивільному обороті. Специфічність цифрових активів як об’єктів цивільних прав зумовлена їх інноваційним характером та нестачею відповідного правового регулювання. Зазначено, що цифрові активи є нетиповими об’єктами цивільного права, оскільки їх правова природа досі не має єдності підходів. Розкрито зміст блокчейну як технології розподіленого реєстру. Охарактеризовано біткоїни, «стейблкоїн», NFT-токени, giveaway, ігрові акаунти, акаунти у соціальних мережах, смарт-контракти.
У підрозділі 1.2 «Класифікація цифрових активів як об’єктів цивільних відносин» розкрито, що головною спільною ознакою є відсутність у цифрових активах матеріальної форми (неуречевлюваність). Цифрова (електронна) форма не дає можливості побачити ці активи у тривимірному просторі, осягнути органами чуття людини (дотик, зір тощо). Із урахуванням здобутків юридичної науки та досвіду правового регулювання країн ЄС, Великої Британії виокремлено критерії класифікації цифрових активів: майновий (вартісна оцінка активу); аксіологічний (встановлення ціннісних орієнтирів в активі); функціональний (призначення цифрового активу); технологічний (база технології розподіленого реєстру, цифрова форма в мережі Інтернет тощо); залежно від використання цифрового акту в цивільному обороті (правовідношення). В основу майнового критерію покладається визначення матеріальної вартості цифрового активу. Аксіологічний критерій дає можливість поділяти цифрові активи залежно від їх цінності як для людини, так і для розвитку суспільства, зокрема цифрові твори мистецтва, соціальні акаунти тощо. Застосування функціонального критерію надає можливість класифікувати цифрові активи за їхньою метою: активи, що призначені для підтримки електронної комерції; криптоактиви, орієнтовані на отримання прибутку; а також активи, що використовуються для інших цілей, де прибуток є додатковим (наприклад, ігрові акаунти, стрімінгові платформи, giwawey тощо). Технологічний надав можливість групувати цифрові активи на основі технології, яка забезпечує їх функціонування, створюючи класифікаційні підгрупи за принципом послідовного поділу. З точки зору цивільного обороту цифрові активи можна класифікувати за типами правовідносин, у яких вони використовуються: речові права (власність); договірні зобов’язання (купівля- продаж, обмін, надання послуг); корпоративні правовідносини (токени); розрахункові правовідносини (криптовалюти); правовідносини правонаступництва (спадкування); деліктні зобов’язання (шкода майнового або репутаційного характеру); результати інтелектуальної та творчої діяльності тощо.
У підрозділі 1.3 «Імплементація міжнародного досвіду правового регулювання цивільного обороту цифрових активів в Україні» розкрито проблематику, що в Україні наразі відсутнє чітке правове регулювання відносин, що стосуються цифрових активів, - як наслідок природно сформувалась юридична невизначеність під час укладання та виконання правочинів із цифровими активами. Ця проблема є характерною для правового регулювання більшості держав світу, оскільки через швидкий розвиток інформаційних технологій законодавство не завжди встигає своєчасно удосконалюватися для регулювання цифрових відносин, що виникають. У світі все ще не існує єдиного підходу до регулювання відносин із цифровими активами й Україна не є винятком у цьому процесі. Доведена доцільність запозичення досвіду США щодо правової регламентації відносин стосовно цифрових активів. Такий підхід обумовлений тим, що ця держава є лідером у сфері цифрових технологій і має найбільш розвинену систему цифрових відносин. Загалом США є першими у впровадженні законодавчих ініціатив, що стосуються криптовалюти, блокчейну, цифрових прав та інших інноваційних технологій.
Розділ 2 «Правочини із цифровими активами в цивільному обороті України» складається з чотирьох підрозділів, у яких розкривається особливість правочинів із цифровими активами. У підрозділі 2.1 «Особливості цивільного обороту в цифровому середовищі» для визначення цивільного цифрового обороту надано характеристику цифровому середовищу та наголошено, що воно має складну технічну структуру. Основні елементи цього середовища такі: інфраструктура (мережі зв’язку, сервери, центри обробки даних тощо); цифрові платформи; засоби доступу; програмне забезпечення; кібербезпека. Підкреслено, що відносини у сфері цифрового середовища мають складну синтетичну правову природу та структуру. Ці відносини сформувались як самостійні та відрізняються від інших відносин цивільного обороту складом та способом здійснення. Зокрема, у цифровому цивільному обороті спосіб здійснення суб’єктивних прав може обиратися за допомогою технологічного інструментарію відповідної інформаційно-телекомунікаційної системи. Виокремлено ознаки електронної комерції, зокрема побудова відносин відбувається дистанційно; здійснення майнових прав відбувається за допомогою інформаційно-комунікаційних систем. Надано визначення та характеристику цивільного цифрового обороту.
У підрозділі 2.2 «Поняття та види правочинів із цифровими активами у цивільному цифровому обороті» доведено, що вчинення правочинів із цифровими активами можливо внаслідок їх оборотоздатності. Оборотоздатність цифрових активів має прояв у таких ознаках: їх корисність; доступність для володіння; визначеність; об’єктивність; від’ємність; грошова оцінка. Виокремлено такі тенденції розвитку інституту правочину: сучасні технології створюють нові можливості для укладення правочинів задля швидкості та доступності цивільного обороту; продовжують формуватися нові способи фіксації волевиявлення сторін, такі як електронний підпис, блокчейн тощо. Виокремлено характеристики правочину: 1) є результатом свідомого та вольового рішення особи; 2) має юридичні наслідки; 3) є юридичним фактом; 4) на момент вчинення правочин перевіряється на відповідність вимогам щодо його дійсності; 5) має футороспективний характер; 6) при вчиненні правочину сторони повинні дотримуватися певних стандартів поведінки, таких як чесність, відкритість і повага до інтересів інших сторін. Надано характеристику правочинам із цивільними активами. Специфіка правочинів із цифровими активами полягає в тому, що вони мають відповідати як правовим, так і технологічним засадам, що дозволяють відбутися правочину в цифровому середовищі. Наприклад, без виконання таких технологічних засад правочину, як технологічна нейтральність, криптографічний захист, стійкість систем, правочин може визнаватися неправомірним.
У підрозділі 2.3 «Набуття права власності на цифрові активи» здійснено виокремлення технічних характеристик набуття права власності на цифрові активи та їх правове відображення. Для виявлення правової природи способів набуття прав на цифрові активи проведено зіставлення права власності, права інтелектуальної власності та права віртуальної власності. Підстави набуття суб’єктивних прав на цифрові активи визначені в межах інституту права власності, що охоплює новації, пов’язані з належністю та контролем майнових прав на ці активи. Охарактеризовано такі підстави набуття права власності на цифрові активи: майнінг / видобуток; форкінг (набуття права власності на перероблену річ); купівля криптовалюти на спеціалізованих біржах; ейрдроп (може розглядатися як недоговірне зобов’язання, схоже на публічну обіцянку винагороди без оголошення конкурсу); стейкінг; інвестування у криптоактиви є можливим за допомогою Initial Coin Offering (ICO).
У підрозділі 2.4 «Спадкування цифрових активів» йдеться про те, що проблема спадкування цифрових активів є актуальною в судовій та нотаріальній практиці. Існує нагальна потреба у чіткому визначенні процедури спадкування цифрових активів, а також у врегулюванні етичних аспектів доступу до цифрової спадщини, зокрема, чи має особа право доступу до цифрових активів померлого, наприклад до соціальних мереж, особистої переписки чи інших конфіденційних даних спадкодавця. Визначено можливість щодо доступу до інформації про спадкодавця, розміщену в цифровому середовищі, зокрема в соціальних мережах тощо, із врахуванням балансу між правами спадкоємців і повагою до приватності спадкодавця. Особливу увагу в роботі зосереджено на тому, що деякі платформи вважають акаунти та контент користувача власністю компанії, а не особистим майном, що ускладнює передачу цих активів спадкоємцям. Виокремлено визначення спадкування цифрових активів. Охарактеризовано процедуру спадкування цифрових активів.
Розділ 3 «Договірні зобов’язання та перспективи удосконалення цивільного законодавства у сфері цивільного обороту цифрових активів» складається з трьох підрозділів, що присвячені характеристиці договірних зобов’язань та виявленню напрямів удосконалення законодавства у сфері цивільного обороту цифрових активів.
У підрозділі 3.1 «Договори про відчуження цифрових активів, що створені на основі технології розподіленого реєстру» визначено, що договірні відносини, пов’язані з технологією розподіленого реєстру (DLT), мають два рівні. Перший рівень - це договори щодо використання технології розподіленого реєстру (DLT) (доступу / дозволу у вигляді ліцензійних договорів). Другий рівень договірних відносин у сфері DLT - це безпосередні договори щодо цифрових активів, створених на основі технології розподіленого реєстру. Підкреслено, що цифрові активи існують лише у цифровому середовищі та їх передача здійснюється через блокчейн або інші цифрові технології. Тому договори про відчуження цифрових активів, створених на основі технології розподіленого реєстру, мають складний юридичний характер. Вони можуть набувати ознак як реальних, так і консенсуальних договорів, залежно від конкретних умов укладення та виконання. Розкрито положення, що договори про відчуження цифрових активів, створених на основі технології розподіленого реєстру, мають такі характерні ознаки: склад учасників та їхня правосуб’єктність; дотримання цифрової / електронної форми договору; мають специфічні умови, що відображають унікальні характеристики цифрових активів (питання захисту даних, забезпечення безпеки транзакцій тощо). Розглянуто види договорів щодо відчуження цифрових активів, що створені на основі технології розподіленого реєстру. Зокрема, процес укладання договору купівлі-продажу цифрових активів має свої особливості, що відрізняє його від звичайного способу укладання договорів. Підкреслено, що елементи оферти та акцепту зберігаються й у цифровому цивільному оброті. Поширеними договорами у цифровому обороті є договір міни, дарування цифрових активів.
Підрозділ 3.2 «Договори з надання цифрового контенту» присвячено визначенню договорів з надання цифрового контенту. Розкрито, що цифровий контент є нетиповим об’єктом цивільних відносин. Для нього властиві такі ознаки: існує лише в цифровій формі, що забезпечує його легке поширення та доступ через електронні засоби; цифровий контент може містити різні типи даних, такі як комп’ютерні програми, застосунки, аудіо-, відеофайли, цифрові ігри та електронні книги; повинен відповідати критеріям, що встановлені в законодавстві. Виокремлені такі договірні зобов’язання із урахуванням технології цифрового контенту: договір щодо самостійного цифрового контенту; договірні зобов’язання щодо цифрового контенту, вбудованого у товар; договірні зобов’язання стосовно цифрового контенту, взаємопов’язаного із товаром.
У підрозділі 3.3 «Напрями удосконалення цивільного законодавства у сфері цивільного обороту цифрових активів» визначено доцільність розроблення й реалізації Стратегії оновлення цивільного та цивільного процесуального законодавства в умовах диджиталізації. Формування цієї Стратегії є важливим кроком для запобігання ухваленню безсистемних нормативно-правових актів. Стратегічний документ має визначити основні напрями діяльності, включаючи узгодження нормативних актів, визначення правового статусу цифрових активів, розроблення цифрових прав і свобод людини, а також визначення особливостей цифрових правочинів із урахуванням ризиків. Важливо також забезпечити захист прав власників цифрових активів, а також технологічну безпеку через використання електронних підписів, смарт-контрактів та блокчейн-технологій, а також визначити порядок юрисдикції для розгляду спорів, що стосуються цифрових активів.
The dissertation research is a qualification scientific work in which, for the first time, the issues related to defining the peculiarities of digital assets in the civil circulation of Ukraine have been explored. The dissertation consists of three chapters divided into ten sections, beginning with the study of general theoretical provisions on the legal nature of digital assets as atypical objects of civil relations and ending with identifying directions for improving civil legislation regarding contractual obligations involving digital assets.
The relevance of the topic is conditioned by the rapid development of digital technologies and their impact on various areas of public life, particularly civil circulation in Ukraine. In the context of globalization, the rapid implementation of innovations, and the transformation of economic processes, digital assets are becoming an important tool for conducting transactions, developing business, and ensuring financial stability. Thanks to digital asset technology (especially blockchain), the Ukrainian economy has managed to stabilize during wartime, while civil society has actively contributed to supporting the army. The study of the legal nature of digital assets, their place in the legal system, and the relevant regulations remains crucial for ensuring the effective functioning of civil circulation.
Chapter 1 “General Provisions on Digital Assets as Atypical Objects of Civil Circulation” consists of three sections. In Section 1.1 “Legal Nature of Digital Assets as Atypical Objects of Civil Relations” the private-law nature of digital assets has been defined through the paradigm of atypical objects of civil relations. It is emphasized that for modern civil law doctrine, the trend toward harmonizing the regulation of digital assets in civil circulation is important. The specificity of digital assets as objects of civil rights is determined by their innovative nature and the lack of proper legal regulation. It is noted that digital assets are atypical objects of civil law because their legal nature still lacks unified approaches. The content of blockchain technology as a distributed ledger has been explained. Bitcoin, stablecoins, NFT tokens, giveaways, gaming accounts, social media accounts, and smart contracts have been characterized.
Section 1.2 “Classification of Digital Assets as Objects of Civil Relations” reveals that the main common feature of digital assets is the absence of a material form (non-materiality). The digital (electronic) form does not allow these assets to be seen in three¬dimensional space or perceived by human senses (touch, sight, etc.). Based on the achievements of legal science and the experience of legal regulation in the EU countries and Great Britain, criteria for classifying digital assets have been identified: property (asset valuation); axiological (establishment of value guidelines in the asset); functional (purpose of the digital asset); technological (distributed ledger technology base, digital form in the Internet network, etc.); and based on the use of the digital asset in civil circulation (legal relationship). The property criterion is based on determining the material value of the digital asset. The axiological criterion allows for the classification of digital assets based on their value both to individuals and society, including digital artworks, social accounts, etc. The functional criterion enables classification of digital assets by their purpose: assets used to support e-commerce; crypto assets aimed at generating profit; and assets used for other purposes where profit is secondary (for example, gaming accounts, streaming platforms, giveaways, etc). The technological criterion allows for grouping digital assets based on the technology that ensures their functioning, creating classification subgroups according to the principle of sequential division. From the perspective of civil circulation, digital assets can be classified according to the types of legal relations in which they are used: proprietary rights (ownership); contractual obligations (buying and selling, exchange, provision of services); corporate relations (tokens); payment legal relations (cryptocurrencies); inheritance legal relations (succession); delictual obligations (property or reputational harm); results of intellectual and creative activity, etc.
In Section 1.3 “Implementation of International Experience of Legal Regulation of Civil Circulation of Digital Assets in Ukraine” the issue is explored that there is currently no clear legal regulation of relations concerning digital assets in Ukraine, which has led to legal uncertainty when concluding and executing transactions involving digital assets. This problem is characteristic of the legal regulation in most countries in the world, as the rapid development of information technologies means that legislation does not always keep up with the need for timely regulation of emerging digital relations. There is still no unified approach to regulating relations involving digital assets worldwide, and Ukraine is no exception in this process. The feasibility of adopting the experience of the USA regarding the legal regulation of digital asset relations has been justified. This approach is conditioned by the fact that this country is a leader in the sphere of digital technologies and has the most developed system of digital relations. In general, the USA is the first to introduce legislative initiatives related to cryptocurrencies, blockchain, digital rights, and other innovative technologies.
Chapter 2 “Transactions Involving Digital Assets in Civil Circulation of Ukraine” consists of four sections, in which the peculiarities of transactions involving digital assets are discussed. In Section 2.1 “Peculiarities of Civil Circulation in the Digital Environment” the definition of civil digital circulation is provided, and it is emphasized that the digital environment has a complex technical structure. The main elements of this environment are: infrastructure (communication networks, servers, data centres, etc.); digital platforms; access tools; software; cybersecurity. Relations in the sphere of digital environment have a complex synthetic legal nature and structure. These relations have developed as independent and differ from other civil relations in their composition and implementation methods. In digital civil circulation, the way subjective rights are exercised can be chosen using technological tools of the corresponding information and communication system. The features of electronic commerce have been highlighted, including that relationships are established remotely and property rights are exercised using information and communication systems. The definition and characteristics of civil digital circulation have been provided.
Section 2.2 “Concept and Types of Transactions with Digital Assets in Civil Digital Circulation” proves that transactions with digital assets are possible due to their marketability. The marketability of digital assets is manifested in the following features: their usefulness; availability for ownership; determinability; objectivity; disposability; monetary valuation. The following trends in the development of the institution of transactions are identified: modern technologies create new opportunities for concluding transactions for the speed and accessibility of civil circulation; new methods of expressing the will of the parties, such as electronic signatures, blockchain, etc., continue to emerge. Characteristics of a transaction are outlined: 1) it is the result of a conscious and voluntary decision of the person; 2) it has legal consequences; 3) it is a legal fact; 4) at the time of execution, the transaction is checked for compliance with the requirements for its validity; 5) it has a futurespective nature; 6) when concluding the transaction, the parties must adhere to certain standards of conduct, such as honesty, openness, and respect for the interests of other parties. A description of transactions with civil assets has been provided. The specificity of transactions involving digital assets is that they must meet both legal and technological requirements, which allow the transaction to take place in the digital environment. For example, without complying with such technological principles of the transaction as technological neutrality, cryptographic protection, system stability, the transaction may be deemed unlawful.
In Section 2.3 “Acquisition of Ownership Rights of Digital Assets”, technical characteristics of acquiring ownership rights of digital assets and their legal reflection have been distinguished. To identify the legal nature of methods for acquiring rights to digital assets, a comparison with ownership rights, intellectual property rights, and virtual property rights is carried out. The grounds for acquiring subjective rights to digital assets have been defined within the property law institution, which encompasses innovations related to ownership rights and control of property rights over these assets. Grounds for acquiring ownership rights of digital assets have been characterized, including mining, forking (acquisition of ownership rights of a processed item), cryptocurrency purchases on specialized platforms, airdrops (which can be considered as non-contractual obligations similar to a public promise of reward without a contest), staking, investment in crypto assets through Initial Coin Offerings (ICO).
Section 2.4 “Inheritance of Digital Assets” highlights that the issue of inheriting digital assets is currently relevant in judicial and notarial practice. There is an urgent need to clearly define the procedure for inheriting digital assets, as well as to regulate the ethical aspects of access to digital inheritance, particularly whether an individual has the right to access the digital assets of a deceased person, including social media accounts, personal correspondence, or other confidential data of the testator. The possibility of “lifting the veil” over the digital personal life of the deceased person has been also examined, as well as the legal mechanisms that ensure a balance between the rights of heirs and respect for the privacy of the testator. The work also draws attention to the fact that some platforms consider user accounts and content to be the property of the company, not personal property, complicating the transfer of these assets to heirs. The definition of digital asset inheritance has been provided. The procedure for inheritance of digital assets has been characterized.
Chapter 3 “Contractual Obligations and Prospects for Improving Civil Legislation in the Sphere of Civil Circulation of Digital Assets” consists of three sections dedicated to the characteristics of contractual obligations and identifying directions for improving legislation in the sphere of civil circulation of digital assets.
In Section 3.1 “Contracts for the Alienation of Digital Assets Created Based on Distributed Ledger Technology” it is defined that contractual relations related to distributed ledger technology (DLT) have two levels. The first level involves contracts for using distributed ledger technology (DLT) (access / permission in the form of license agreements). The second level of contractual relations in the DLT sphere involves direct contracts for digital assets created based on distributed ledger technology. It is emphasized that digital assets exist only in the digital environment, and their transfer is carried out through blockchain or other digital technologies. Therefore, contracts for the alienation of digital assets created based on distributed ledger technology have a complex legal nature. They may have characteristics of both real and consensual contracts, depending on the specific terms of conclusion and execution. It is revealed that contracts for the alienation of digital assets created on the basis of distributed ledger technology have the following characteristic features: the composition of participants and their legal personality; compliance with the digital / electronic form of the contract; they have specific conditions that reflect the unique characteristics of digital assets (data protection issues, ensuring transaction security, etc.). The types of contracts for the alienation of digital assets created on the basis of distributed ledger technology have been considered. In particular, the process of concluding a contract for the purchase and sale of digital assets has its own characteristics, which distinguishes it from the usual method of concluding contracts. It is emphasized that the elements of offer and acceptance are also preserved in digital civil circulation. Common contracts in digital circulation are a contract of exchange, donation of digital assets.
Section 3.2 “Contracts for Providing Digital Content” deals with defining contracts for providing digital content. It is explained that digital content is an atypical object of civil relations. Its features include: existing only in digital form, enabling easy distribution and access via electronic means; digital content can contain various types of data such as computer programs, applications, audio / video files, digital games, and e-books; it should meet the criteria set by legislation. Types of contractual obligations concerning digital content are distinguished, including contracts for independent digital content, contractual obligations for digital content embedded in goods, contractual obligations regarding digital content interconnected with goods.
In Section 3.3 “Directions for Improving Civil Legislation in the Sphere of Civil Circulation of Digital Assets” the need for the development and implementation of a Strategy for Updating Civil and Civil Procedure Legislation in the context of digitization has been identified. Forming a strategy for updating civil and civil procedure legislation regarding digital relations is an essential step in preventing the adoption of fragmented regulatory acts. The strategic document should define the main areas of activity, including harmonization of legal acts, defining the legal status of digital assets, developing digital rights and freedoms of a person, and determining the peculiarities of digital contracts with regard to risks. It is also important to ensure the protection of the rights of digital asset owners, as well as technological security through the use of electronic signatures, smart contracts, and blockchain technologies, and to define the jurisdiction for disputes involving digital assets.
