Договір як регулятор корпоративних відносин.

Abstract

У статті розглянуто загальні цивілістичні засади регулювання корпоративних відносин на підставі договору з урахуванням наукових поглядів та ідей, висловлених у працях відомого українського цивіліста академіка Володимира Луця. Згідно наукового твердження Вченого засновницький договір є різновидом договору про спільну діяльність, що відіграє правове значення до моменту створення господарського товариства. Втім корпоративними відносинами є тільки відносини, що виникають між учасниками та юридичною особою після створення останньої, як самостійного субʼєкта права. У звʼязку з цим доведено, що конструкція цивільно-правового договору після реєстрації підприємницької юридичної особи, що впливала б на регулювання корпоративних відносин, донедавна була відсутня або видозмінювалася у іншу правову форму – установчий документ. Нині регулятором корпоративних відносин є корпоративний договір, про що зазначено у Законі України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» і у новому Законі України «Про акціонерні товариства». Корпоративний договір у більшості випадків носить змішаний характер, що зумовлено поєднанням елементів різних договорів в умовах корпоративного договору, наприклад, договору купівлі-продажу, дарування, застави корпоративних прав тощо. Більше того, в сучасних умовах правової реальності за допомогою конструкції корпоративного договору вирішуються питання стартапів бізнесу, що потребують фіксації індивідуальних домовленостей саме в межах договору, а не установчого документа. Тому використання договірних і корпоративних інструменів, а саме засновницьких та корпоративних договорів, як регуляторів корпоративних відносин, застосовуються у наступних комбінаціях: 1) змішаний договір, що містить елементи засновницького (партнерського) та корпоративного договору; 2) засновницький договір з умовою подальшого укладення корпоративного договору; 3) засновницький договір до створення товариства та корпоративний договір після створення товариства, що не повʼязані між собою жодними умовами. На основі аналізу впливу цивілістичних засад на правову сутність корпоративного договору, як правочину, аргументовано, що корпоративний договір вчиняється учасниками підприємницького товариства з відповідним обсягом цивільної дієздатності, за вільним волевиявленням, що відповідає їх внутрішній волі, та спрямовується на правові наслідки у вигляді окреслення способів реалізації корпоративних прав. На підставі аналізу умов укладення договору доведено, що регулятивна функція корпоративного договору проявляється в можливості укладення цього договору шляхом досягнення згоди щодо істотних умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства та актів локальної правотворчості, звичаїв ділового обороту, вимог розумності, справедливості та вимог, що випливають із суті відносин між сторонами договору. Істотними умовами, завдяки яким корпоративний договір можна вважати укладеним, є умови про предмет договору та усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін було досягнуто згоди.