Господарсько-правовий контроль на ринках небанківських фінансових послуг

Abstract

Дисертаційне дослідження є кваліфікаційною науковою працею, у якій вперше в українській доктрині господарського права досліджено питання господарсько-правового контролю на ринках небанківських фінансових послуг, його структурні елементи. У роботі висвітлено складну й багатоаспектну сутність поняття господарсько-правового контролю, з’ясовано зміст і роль такого контролю на ринках небанківських фінансових послуг, детально досліджено систему органів держаної влади, які забезпечують здійснення контролю на ринку фінансових послуг та узгодження їх діяльності. Також автором обґрунтовано відмінність понять «державний контроль та нагляд за господарською діяльність у сфері фінансових послуг», які іноді в законодавстві використовуються як синоніми. Встановлено, що «державний контроль за господарською діяльністю у сфері фінансових послуг» це врегульована законодавством діяльність уповноважених органів державної влади, що здійснюється у чітко визначених межах у формі ревізій, перевірок, аудиту й фінансового моніторингу й за допомогою таких засобів, як реєстрація, ліцензування й нагляд, а також застосування відповідних заходів впливу з метою забезпечення правильного й ефективного виконання суб’єктами господарювання своїх функцій. А «державний нагляд за господарською діяльністю у сфері фінансових послуг» є складовою державного контролю за господарською діяльністю у цій сфері й його слід визначити як систему заходів, що здійснюється органами державної влади шляхом перевірки додержання суб’єктами господарювання встановлених законодавством критеріїв і нормативів щодо: а) ліквідності; б) капіталу; в) платоспроможності; г) прибутковості; д) якості активів; е) ризиковості операцій; Дисертант пропонує авторське розуміння господарсько-правового контролю на ринках небанківських фінансових послуг як сукупність відносин, що виникають між суб’єктами організаційно-господарських повноважень (зокрема, компетентними органами державного регулювання господарською діяльністю, саморегулівними організаціями) та суб’єктами господарювання у процесі здійснення діяльності на ринку небанківських фінансових послуг з приводу забезпечення правильного та ефективного використання суб’єктами господарювання наданих їм повноважень у чітко визначених межах і відповідно до норм чинного законодавства. Це відносини рівного підпорядкування органів контролю із суб’єктами господарювання публічному господарському порядку, і лише частково, у частині здійснення нагляду за дотриманням законності – застосування владних повноважень. Також автором визначено інституційно-правову систему державного контролю на ринку небанківських фінансових послуг, яка складається із: Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та спеціально уповноваженого органу (Національної комісії з контролю на ринку небанківських фінансових послуг), який має визначений обсяг повноважень і знаходиться у тісній співпраці з НБУ та НКЦПФР. Такий орган буде розробляти нормативно-правові акти щодо встановлення обов’язкових критеріїв і нормативів достатності капіталу, платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів і ризиковості операцій, а також ліцензійні умови провадження діяльності із надання небанківських фінансових послуг. А також встановлювати критерії віднесення небанківських фінансових установ до найризикових та приймати рішення про ліквідацію небанківських фінансових установ, про що повинен повідомити НБУ. Досліджено сутність і розвиток недержавних форм господарсько-правового контролю на ринках небанківських фінансових послуг. Визначено концепцію здійснення господарсько-правового контролю на прикладі добровільного пенсійного забезпечення. Обґрунтовано систему засобів господарсько-правового контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення. Запропоновано застосування існуючих засобів захисту прав і інтересів споживачів недержавного пенсійного забезпечення. У роботі визначено поняття «контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення» як системи засобів, які вживаються відповідними органами державної влади та іншими учасниками недержавного пенсійного забезпечення з метою захисту грошових коштів населення, збереження сталості і прогнозованості накопиченого в умовах нестабільної економічної ситуації, запобігання настанню неплатоспроможності НПФ й осіб, які забезпечують діяльність таких пенсійних фондів шляхом оцінки ризиків, виявлення підвищених ризиків у господарській діяльності цих організацій і встановлення кількісних обмежень у діяльності суб’єктів господарювання у сфері недержавного пенсійного забезпечення. Також автором обґрунтовано, що для забезпечення соціальної захищеності щодо отримання стабільного доходу учасниками, які досягли пенсійного віку шляхом накопичення на добровільних засадах ресурсів на індивідуальних пенсійних рахунках, відкритих у НПФ необхідно забезпечити: 1) надійні та економічно ефективні у довгостроковій перспективі недержавні пенсійні фонди (за рахунок стабілізації соціально-економічної ситуації в державі, стабілізації кредитно-грошової політики, розвитку фондового ринку); 2) регулярний контроль з боку державних органів за функціонуванням НПФ; 3) відповідні економічні нормативи, яким повинна відповідати діяльність НПФ; 4) відповідальність НПФ за свої зобов’язання. У роботі розкрито систему вирішення конфліктів і суперечок між небанківськими фінансовими установами та їх споживачами у вигляді омбудсмена на ринку небанківських фінансових послуг, який є, свого роду, медіатором між суб’єктами господарювання та споживачами. Він створюється з метою захисту прав споживачів шляхом розгляду скарг щодо можливих порушень їх законних інтересів внаслідок дій або бездіяльності небанківських фінансових послуг. Омбудсмен на ринку небанківських фінансових послуг є незалежним консультативно-дорадчим органом спеціально уповноваженого органу (Національної комісії з контролю на ринку небанківських фінансових послуг) члени якого повинні обиратися із представників відповідної комісії. За результатами дослідження надано пропозиції та рекомендації стосовно внесення змін до ГК України, а також практичного розв’язання деяких проблем.