Дискримінація житлових прав окремих категорій осіб в Україні

Abstract

Статтю присвячено проблемі житлової дискримінації. Актуальність роботи зумовлено, з одного боку, наявністю фактів, що вказують на існування дискримінаційних явищ у житловій сфері, а з іншого – відсутністю сучасних досліджень із цієї проблематики. Крім того, науковці й досі не сформували сталого понятійно-категоріального апарату з питань дискримінації та не розкрили характерних ознак житлової дискримінації як цивільно-правової категорії. Вирішення вказаних проблем є важливим як для подальших теоретико-правових розробок у цій сфері, так і для якомога скорішого приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів. Метою статті є визначення сутності й особливостей житлової дискримінації як цивільно-правової категорії,виявлення її фактів та підстав. Матеріал дослідження – статистичні дані про кількість та становище вразливих осіб у житловій сфері в Україні, факти дискримінації в українському суспільстві; наукові публікації, присвячені проблематиці житлових прав та житловій дискримінації; звіт уповноваженого з прав людини в Україні за 2020 рік; національне законодавство; статистика внутрішньо-переміщених осіб у 2022 році тощо. Матеріали та завдання дослідження зумовили вибір методів наукового дослідження. Первинним методом обрано аксіологічний, який дає змогу обґрунтувати цінність житла для людини. Методи аналізу та синтезу допомогли виявити загальні підходи до поняття дискримінації, охарактеризувати її підстави та сформулювати визначення житлової дискримінації. Встановлено, що житлова дискримінація – це обмеження права на житло, внаслідок чого особа не має змоги придбати житло та стабільно в ньому проживати. З’ясовано, що найчастіше із житловою дискримінацією стикається вразлива група осіб (внутрішньо переміщені особи, сім’ї з дітьми, гомосексуальні пари тощо). Зазначено, що національне законодавство не виокремлює житлову дискримінацію як самостійну правову категорію. Охарактеризовано зміст та виявлено особливості житлової дискримінації в Україні. Визначено ознаки (стать, національність, громадянство, вік, сексуальна орієнтація, проживання сім’єю без реєстрації шлюбу, наявність дітей та тварин, внутрішнє переміщення), які стають причиною житлової дискримінації та неможливості реалізувати належне право на житло. Доведено, що дискримінація може виявлятися у відмові укласти чи продовжити договір оренди/найму, безпідставному підвищенні орендної плати тощо. Дослідження може бути використано для подальших наукових розвідок молодих науковців, які займаються проблематикою удосконалення житлового законодавства.