Standard of Review: Reception of the concept in continental Europe

Abstract

Traditionally, in civil law jurisdictions the court's power to intervene into decisions of other decisionmakers, e.g. lower courts or administrative agencies, is based on statutory provisions determining the type of decisions which might be subjected to review and kinds of violations of law that justify the court's intervention. This approach is rather negativistic and does not consider the idea that certain level of deference must be afforded to a decisionmaker whose decision is under review. The article provides a general understanding of the idea of the standard of review as a prescribed by a statute or case law degree of deference to be given by the reviewing court to the actions or decisions under review. It contains an overview of each basic standard applied by reviewing courts in the United States of America due to the fact that the analyzed doctrine is highly developed there. The standards are de novo review, clearly erroneous review, reasonableness review, arbitrary-and-capricious review, abuse-of-discretion review, and no review. The article reveals main factors that have impact on establishing an applicable standard, namely the type of proceedings, the type of a decisionmaker whose decision is under review, the decision type, types of questions under review (law, fact, mixed law/fact, and discretionary decisions). The author argues that in one of its key aspects, namely in the aspect of a standard of judicial review of decisions of administrative agencies, the concept is known and applied in other legal systems, particularly in continental Europe. In another aspect, i. e. the standard of appellate review, the concept is not yet formally recognized in European domestic judicial systems, although the supranational judicial institutions in continental Europe sometimes refer to it. The article argues that although the precision of deference attributed to standards of review is an illusion, the difference among the known standards might actually have psychological impact as it might help the judge in a reviewing court to reflect on the degree of deference that ought to be granted to a decision under review, which is closely related to the idea of stability of court decisions as a prerequisite of predictability of justice and, more generally, legal certainty.

Традиційно в правових системах континентальної правової групи право суду втрутитись в рішення інших суб’єктів, зокрема судів нижчої інстанції або адміністративних органів, ґрунтується на положеннях закону, що визначають тип рішень, які можуть підлягати перегляду, та види порушень закону, які виправдовують втручання суду. Цей підхід є скоріше негативістським і таким, що не враховує ідею виявлення певного рівня поваги до розсуду суб’єкта, який ухвалив рішення, що переглядається. Мета дослідження – викласти загальне бачення ідеї стандарту перегляду як визначеного нормативно або на рівні судової практики рівня поваги, який має встановлювати суд, що здійснює перегляд рішень чи юридичну оцінку певних дій. Дослідження містить огляд кожного базового стандарту перегляду, як їх застосовують суди в Сполучених Штатах Америки, де ця доктрина набула розвитку. Цими стандартами є: перегляд de novo; перегляд очевидно помилкового рішення; перегляд за критерієм розумності; перегляд свавільного чи продиктованого примхою рішення; перегляд рішення, прийнятого внаслідок зловживання дискрецією; відсутність перегляду. У статті розкриваються основні фактори, які впливають на встановлення відповідного стандарту, а саме тип провадження, тип суб'єкта прийняття рішення, яке переглядається, тип рішення, типи питань, що зазнають перегляду (право, факт, змішане питання права і факту, дискреційні рішення). Зауважено, що в одному зі своїх значень, а саме в аспекті судового перегляду рішень владних адміністративних органів, досліджувана концепція відома та застосовується в інших країнах, зокрема в континентальній Європі. В іншому значенні, тобто в аспекті стандарту апеляційного перегляду, цей інститут не є формально визнаним у європейських національних правових системах, хоча наднаціональні юрисдикційні органи континентальної Європи іноді звертаються до нього. У статті стверджується, що хоча точність поваги, яку приписують стандартам перегляду, є ілюзією, різниця між відомими стандартами насправді може мати психологічний вплив, оскільки спонукатиме суддю в суді, який здійснює перегляд, усвідомлювати рівень поваги, який належить в кожному випадку встановити під час перегляду, що тісно пов’язано з ідеєю стабільності судових рішень як передумови передбачуваності правосуддя та загалом правової визначеності.