Забезпечення прав пацієнтів у відносинах з надання транскордонних медичних послуг

Abstract

Поглиблення інтеграційних процесів у країнах Європейського Союзу, зокрема, активізація руху людей, послуг, товарів, транскордонне співробітництво в економічній, соціальній, культурній сферах, у сфері охорони здоров’я, закономірно призвели до необхідності для узгодженого правового регулювання відносин з надання транскордонних медичних послуг. Правовий напрям розвитку євроінтеграції є особливо актуальним для України і включає імплементацію європейських правових стандартів у сфері прав пацієнтів, охорони здоров’я, соціального забезпечення та передбачає обґрунтування та впровадження нових норм та правових інститутів. Важливою складовою правового регулювання відносин щодо надання транскордонних медичних послуг є забезпечення прав пацієнтів. Права пацієнтів на вибір методів лікування, лікаря та медичного закладу як у країні проживання, так і в країні отримання послуг є відносними, тому підлягають спеціальному регулюванню, зокрема обмеженням, які застосовуються як на національному, так і на наднаціональному рівнях. Спеціальна Директива 2011/24/ЄС обґрунтовує права громадян ЄС на доступ до медичних послуг за межами своєї країни, створює відповідну рамкову концепцію та встановлює правила для пацієнтів, які отримують планову медичну допомогу в іншій країні ЄС, вибираючи вид лікування, постачальника медичних послуг. послуг та відшкодування коштів, витрачених на лікування. Законодавство України фрагментарно регулює відносини щодо надання транскордонних медичних послуг, що цілком зрозуміло, адже Україна лише на шляху до членства в ЄС і є країною з обмеженими ресурсами та перехідною економікою. Відтепер держава обмежує реалізацію прав українських пацієнтів на вибір постачальника медичних послуг у країнах ЄС та на відшкодування вартості наданих медичних послуг низкою умов. Незавершеність вітчизняного регулювання відносин з надання транскордонних медичних послуг виявлятиметься у відсутності як цілісних правових механізмів, так і окремих інститутів забезпечення прав пацієнтів на рівні вимог законодавства ЄС. Крім того, існує низка неспецифічних для транскордонних медичних послуг проблем щодо забезпечення прав пацієнтів, зокрема, щодо врегулювання ряду правовідносин, які виникають у зв’язку з обробкою персональних даних в електронній системі охорони здоров’я. система догляду. На порядку денному – запровадження в національне законодавство узгоджених положень законодавства ЄС про охорону здоров’я, приєднання України до єдиного медичного простору ЄС та імплементація актів ЄС щодо транскордонних медичних послуг, зокрема Директиви 2011/24/ ЄС.

The deepening of integration processes in the countries of the European Union, in particular, the intensification of the movement of people, services, goods, cross-border cooperation in the economic, social, cultural spheres, in health care, naturally led to the need for an agreed legal regulation of relations on the provision of cross-border medical services. The legal direction of European integration development is particularly relevant for Ukraine and includes the implementation of European legal standards in the field of patients' rights, health care, social security and provides for the justification and introduction of new norms and legal institutions. Ensuring the rights of patients is an important component of the legal regulation of relations on the provision of cross-border medical services. The rights of patients to choose methods of treatment, doctor and medical institution, both in the country of residence and in the country of receiving services, are relative, therefore subject to special regulation, in particular, restrictions applicable both at the national and supranational levels. The special Directive 2011/24/EU substantiates the rights of EU citizens to access medical services outside their country, creates a corresponding framework concept and establishes rules for patients receiving planned medical care in another EU country, choosing the type of treatment, provider of medical services and reimbursement funds spent on treatment. The legislation of Ukraine fragmentarily regulates relations on the provision of cross-border medical services, which is understandable, because Ukraine is only on the way to EU membership and is a country with limited resources and a transition economy. As of now, the state limits the exercise of the rights of Ukrainian patients to choose a provider of medical services in EU countries and to reimbursement of the cost of medical services provided by a number of conditions. The incompleteness of the domestic regulation of relations on the provision of cross-border medical services will be manifested in the absence of both integral legal mechanisms and separate institutions to ensure the rights of patients at the level of the requirements of EU law. In addition, there are a number of problems not specific to cross-border medical services in ensuring the rights of patients, in particular, regarding the settlement of a number of legal relations that arise in connection with the processing of personal data in the electronic health care system. On the agenda is the introduction into national law of the agreed provisions of EU health care law, the accession of Ukraine to the single EU medical space and the implementation of EU acts on cross-border medical services, in particular, Directive 2011/24/EU.