Щодо компетенції навчальних закладів у відносинах зі споживачами освітніх послуг

Abstract

Зобов’язання ВНЗ вести освітню діяльність випливає з чинного законодавства і наявності у нього свідоцтва про державну акредитацію, але ніяк не з договору. Диплом про освіту дається не в силу договору, а у зв’язку з тим, що випускник ВНЗ володіє необхідним рівнем знань, вмінь та навичок і успішно витримав випускні іспити. Не договором, а чинним законодавством визначаються і обов’язки учнів. Проте таку позицію можна підтримати лише в цілому, оскільки договір не може не породжувати прав та обов’язків, а відповідно не бути компетенційним актом. Інакше нівелюється саме значення договору. Дійсно, основний обсяг компетенції НЗ у відносинах із споживачами своїх послуг та іншими суб’єктами господарювання чи державними органами визначається законодавством. Проте окрема частина взаємних прав та обов’язків НЗ і замовників виникає на основі договору. Серед них можна назвати чи не найбільш важливі на сьогоднішній день питання про розмір і порядок оплати споживачем чи замовником наданих освітніх та інших послуг. А загалом обсяг компетенції НЗ у відносинах зі споживачами може ситуативно варіюватися і не може визначатися за правилами будь-якої однієї галузі права.

Main volume competence educational institutions in dealing with consumers of services and other entities or state bodies determined by law. However, some of the mutual rights and obligations of educational institutions and customers arising from the contract. Among them are the important questions about the size and payments consumer or customer provided educational and other services. The scope of competence educational institutions in relationships with consumers can vary situationally and can not be determined by the rules of any one branch of law.