Регулювання надання послуг у сфері освіти господарсько-правовим інструментарієм

Abstract

Норми законодавства про освіту мають будуватися на основі застосування державного замовлення. Крім цього, застосовуючи ліцензування, МОН України слід видавати ліцензії лише найкращим НЗ, а також спільно з іншими державними і регіональними органами проводити політику на користь підвищення рівня технічної освіти (причому не лише вищої). Можливе проведення соціальної реклами типу «гарний токар або слюсар без вищої освіти заробляє набагато більше, ніж посередній юрист чи економіст із освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр». А це є сьогоднішньою дійсністю. Дотації і субсидії повинні видаватися лише НЗ, які мають результати або перспективи виконання важливих державних програм у сфері освіти. Крім отримання коштів від надання основних освітніх послуг, НЗ повинні на платній основі ефективніше надавати додаткові освітні послуги – послуги бібліотек, спортивних залів, басейнів та майданчиків, комп’ютерних класів тощо; а також інші послуги, які можуть надаватися суб’єктами господарювання у сфері освіти – послуги зі здачі в оренду приміщень та кабінетів, копіювання, харчування, побутового обслуговування, перевезення, медичні послуги та ін. у випадку дотримання умов спеціального законодавства. А поодиноких вдалих прикладів в Україні уже є чимало.

Legislation on education should be based on the use of public procurement. MES Ukraine should issue licenses only finest universities, and cooperation with other state and regional authorities to pursue a policy in favor of raising the level of technical education (not only higher). It is possible to conduct social advertising.