Міркування про порушення прав людини у сучасних нібито демократичних реаліях

Abstract

У тезах доповіді показано, що відносини із захисту прав людини, зокрема по відношенню до громадян України, які постраждали і продовжують страждати від агресивних дій Російської Федерації, не були покращені. Тому наведено висновок із тез річної давнини: «…очевидно, що сьогодні ООН стає такою самою малоефективною організацією, як свого часу Ліга націй. На нашу думку, ефективно запобігти глобальним світовим конфліктам і війнам, ефективно протистояти сучасним державам-агресорам можливо буде через прийняття додаткових міжнародних актів, які у розвиток положень про права людини запровадять жорсткі обовʼязки держав із жорсткими санкціями до держав-порушниць. І сама ООН має бути реформована в ефективнішу організацію. Логічно, щоб ця організація разом із новим правовим статусом, складом учасників, їх компетенцією, новим порядком прийняття рішень тощо отримала і нову назву. Зрозуміло, що це має бути завданням не одного наукового дослідження, розробки, обговорення, ухвалення та реалізації. Тому і сьогодні боротьба за права людини триває».

The abstracts of the report show that relations with the protection of human rights, in particular in relation to the citizens of Ukraine who have suffered and continue to suffer from the aggressive actions of the Russian Federation, have not improved. Therefore, a conclusion from the thesis of a year ago is given: «It is obvious that today the UN is becoming as inefficient an organization as the League of Nations was once. In our opinion, it will be possible to effectively prevent global world conflicts and wars, to effectively resist modern aggressor states through the adoption of additional international acts that will impose strict responsibilities of states with severe sanctions on violating states in the development of human rights provisions. And the UN itself needs to be reformed into a more effective organization. It is logical that this organization, together with the new legal status, composition of participants, their competence, new decision-making procedures, etc., should be given a new name. It is clear that this should be the task of more than one research, development, discussion, adoption and implementation. That is why the struggle for human rights continues today.»