Дискреція та автономія волі в міжнародному арбітражі: розмежування базових понять

Abstract

Стаття присвячена проблематиці розмежування понять «дискреція» та «автономія волі» в контексті міжнародного комерційного арбітражу. На думку автора, ці поняття успішно корелюють, не підміняючи одне одного. Поняття дискреції виникло ще за часів римського права пізньої імперії й існує досі, проте в дещо зміненій формі. На думку автора, поняття «дискреція» та його україномовний відповідник «розсуд» є рівнозначними синонімами. За результатами емпіричного аналізу дискреції в арбітражі як об’єкта дисертаційного дослідження було виявлено, що зміст цих двох понять у правовому дискурсі синонімічний, що дає підстави об’єднати ці два поняття в одне, більш загальне – арбітражна дискреція (arbitral discretion). Доведене припущення про існування двох форм арбітражної дискреції – дискреції сторін (parties’ discretion) та дискреції арбітрів (arbitrators discretion). Аргументовано позицію, за якої узгоджена дискреція сторін виявляється у формі автономії волі сторін (autonomy of the will). Проаналізовано деякі випадки прояву розсуду сторін та розсуду арбітрів. На прикладі арбітражної угоди аргументовано, що розсуд арбітра прямо залежний від узгодженого розсуду сторін. Така залежність також виявляється під час аналізу доктрини легітимності арбітражу. Особливого інтересу для подальших досліджень набувають випадки обрання сторонами недержавного права, як-от lex mercatoria, як застосовного матеріального права. Також не варто оминати увагою випадки проведення арбітражу ex aequo et bono, тобто на основі засад справедливості та добросовісності. Є достатньо підстав вважати, що дискреція сторін та дискреція арбітрів мають сталу систему обмежень. Запропоновано розширити предмет дослідження дискреції в арбітражі та включити до нього не лише дискрецію сторін арбітражного провадження, а й розсуд арбітрів. На основі аналізу емпіричної бази виявлено, що дискреція сторін проявляється у формі процесуальних угод, а дискреція арбітрів реалізується шляхом здійснення певних процесуальних дій. Запропоновано використання терміна «спільне регулювання» під час дослідження автономії волі сторін міжнародного комерційного арбітражу.