https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/157 Sat, 04 Jul 2026 03:27:53 GMT 2026-07-04T03:27:53Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1284 Стандарти ОЕСР і Європейського Союзу у регулюванні здійснення корпоративних прав Сіщук, Ліліана Василівна Стаття присвячена дослідженню міжнародних підходів до регулювання здійснення корпоративних прав та їх впливу на розвиток корпоративного законодавства України. Метою дослідження є з’ясування особливостей правового регулювання здійснення корпоративних прав відповідно до Принципів корпоративного управління G20/OECD 2023 року та актів Європейського Союзу, а також визначення перспектив удосконалення національного законодавства в умовах європейської інтеграції. Методика дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових і спеціально-юридичних методів, зокрема діалектичного, системно-структурного, формально-юридичного, порівняльно-правового та методу правового аналізу. Їх застосування дало змогу дослідити зміст міжнародних стандартів корпоративного управління, встановити їх взаємозв’язок із правом Європейського Союзу та оцінити ступінь їх імплементації в українське законодавство. У результаті дослідження встановлено, що Принципи корпоративного управління G20/OECD 2023 року формують сучасний механізм корпоративного управління, заснований на забезпеченні прозорості діяльності компаній, рівності акціонерів, захисті інвесторів, належному корпоративному контролі та довгостроковій стійкості юридичних осіб. Визначено, що директиви Європейського Союзу забезпечують нормативну конкретизацію зазначених підходів через механізми реалізації прав акціонерів, цифровізацію діяльності юридичних осіб, розкриття фінансової та нефінансової інформації, а також посилення відповідальності органів управління. Зроблено висновок про необхідність подальшого вдосконалення механізмів захисту міноритарних учасників, розвитку електронних способів реалізації корпоративних прав, впровадження стандартів ESG-звітності та імплементації підходів до забезпечення корпоративної стійкості відповідно до сучасних міжнародних вимог.; The article is devoted to the study of international approaches to the regulation of the exercise of corporate rights and their impact on the development of Ukrainian corporate legislation. The purpose of the study is to identify the peculiarities of regulating the exercise of corporate rights in accordance with the G20/OECD Principles of Corporate Governance 2023 and European Union legal acts, as well as to determine the prospects for improving national legislation in the context of European integration. The research methodology is based on the application of general scientific and special legal methods, including the dialectical, systemic-structural, formal legal, comparative legal methods, and the method of legal analysis. The use of these methods made it possible to examine the content of international corporate governance standards, establish their relationship with European Union law, and assess the degree of their implementation in Ukrainian legislation. The study found that the G20/OECD Principles of Corporate Governance 2023 establish a modern model of corporate governance based on corporate transparency, equitable treatment of shareholders, investor protection, effective corporate control, and the long-term resilience of legal entities. It has been determined that European Union directives provide normative specification of these approaches through mechanisms for the exercise of shareholders’ rights, digitalisation of corporate procedures, disclosure of financial and non-financial information, and strengthening the responsibility of corporate management bodies. The study concludes that further improvement of Ukrainian legislation should focus on enhancing the protection of minority shareholders, expanding electronic mechanisms for exercising corporate rights, developing ESG reporting standards, and implementing approaches aimed at ensuring corporate sustainability in line with contemporary international requirements. Fri, 01 May 2026 00:00:00 GMT https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1284 2026-05-01T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1283 Вплив стандартів ОЕСР на формування змісту корпоративних прав у корпоративному договорі. Сіщук, Ліліана Василівна У сучасних умовах розвитку корпоративних відносин, зокрема, в контексті цифровізації економіки та глобалізації ринку капіталу, особливого значення набуває визначення змісту корпоративних прав та механізмів їх реалізації. Як і для країн Європи, так і для України одним із вагомих факторів впливу на формування та розвиток корпоративних відносин та корпоративних прав стали міжнародні стандарти корпоративного управління, серед яких ключове місце посідають Принципи ОЕСР у редакції від 2015 року. На їх основі почали змінюватися підходи до визначення гарантій та регулювання порядку здійснення корпоративних прав в межах норм вітчизняного корпоративного законодавства. Зазначені принципи, будучи актами мʼякого права, не встановлюють безпосередньо юридично обовʼязкових норм, однак виконують функцію універсального стандарту належного корпоративного управління, який імплементується через національне законодавство та договірні конструкції. Водночас цифровізація корпоративних процедур зумовила потребу в оновленні зазначених принципів, що отримало відображення у затвердженні Принципів корпоративного управління G20/ОЕСР у редакції від 2023 року, та в удосконаленні регулювання подальших трансформаційних процесів, серед яких корпоративний договір є одним із інструментів впливу на механізм реалізації корпоративних прав. Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 GMT https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1283 2026-04-17T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1274 Правова природа та зміст плану санації у справі про банкрутство Деревянко, Богдан Володимирович; Derevyanko, Bogdan; Циганович, Олександр Віталійович; Tsyhanovych, Oleksandr Досліджено правову природу та зміст плану санації у справі про банкрутство. Аргументовано, що план санації є ключовим документом процедури санації, від змісту якого залежить досягнення мети санації – відновлення платоспроможності боржника. Обґрунтовано, що за своєю природою план санації є матеріальноправовим та процесуально-правовим актом, де фіксується поетапний шлях виходу боржника зі стану неплатоспроможності. Встановлено, що план санації повинен містити комплекс заходів з відновлення платоспроможності боржника, визначення строків їх реалізації та умови задоволення вимог кредиторів. Підкреслено соціальну спрямованість законодавства про банкрутство. Проаналізовано судову практику; наголошено, що затвердження плану санації має бути результатом консенсусу між боржником та кредиторами.; The article is devoted to the study of the legal nature and content of the reorganization plan in bankruptcy proceedings. In practice, the application of reorganization procedures to debtors within bankruptcy cases often proves to be insu fficiently effective, which indicates a number of shortcomings and problems in the legal regulation and practical implementation of this procedure. It is argued that the reorganization plan is the key document of the reorganization procedure, and the achievement of its main objective – restoring the debtor’s solvency – largely depends on the quality and content of the plan. Based on the analysis of existing scholarly approaches to the concept and legal nature of the reorganization plan, it is substantiated that by its nature, the reorganization plan constitutes both a substantive legal and a procedural legal act that determines the step-by-step process of overcoming the debtor’s insolvency. Special attention is paid to the analysis of legislative requirements concerning the content of the reorganization plan as defined by the Code of Ukraine on Bankruptcy Procedures. It is established that the reorganization plan must include a set of measures aimed at restoring the debtor’s solvency, the timeframes for their implementation, as well as the conditions for satisfying creditors’ claims. The social orientation of bankruptcy legislation is emphasized, which is reflected, in particular, in the mandatory inclusion in the plan of measures aimed at repaying wage arrears. Judicial practice concerning the approval of a debtor’s reorganization plan is also analyzed. Particular attention is paid to certain law enforcement issues related to the involvement of investors in the reorganization procedure and the app roval of the reorganization plan by different classes of creditors. It is concluded that further improvement of legal regulation is necessary in order to increase the effectiveness of the application of reorganization procedures in bankruptcy cases. It is emphasized that the approval of the reorganization plan should be the result of a consensus between the debtor and the creditors. At the same time, it should be borne in mind that bankruptcy procedures always involve certain risks of incomplete satisfaction of creditors’ claims. Therefore, if bankruptcy proceedings have already been initiated against a debtor, creditors should be aware of the risks inherent in such procedures, including the possibility that not all declared creditors’ claims will ultimately be satisfied. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1274 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1272 Право на житловий простір. Аврамова, Ольга Євгенівна Аврамова О. Є. Право на житловий простір. – Стаття. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією уявлень про житло під впливом інновацій них технологій, нової філософії життя, а також наслідків пандемії COVID-19 і війни, що спричинили формування нової парадигми житлового простору як середовища реалізації особистого життя. Особли вої уваги набуває переосмислення житлового та урбаністичного простору (зокрема на прикладі м. Харків), де поряд із комфортністю ключового значення набуває безпечність та багатофункціональність середовища проживання. У статті обґрунтовується, що право на житловий простір має як матеріальні, так і юридичні передумови виникнення, зумовлені об’єктивною потребою людини в комфортному та безпечному середовищі проживання. Акцентується увага на трансформації житлового простору в умовах війни, зокрема на практиках переобладнання приміщень для проживання внутрішньо пере міщених осіб, що свідчить про фактичне формування нових підходів до реалізації цього права. Право на місто розглядається як самостійне колективне право, яке в Україні не має чіткого закріплення в межах житлового права чи житлової політики, а місто переважно досліджується як суб’єкт і об’єкт публічного управління з обмеженою правосуб’єктністю. Водночас концепція права на місто передба чає безпосередню участь мешканців у розвитку міського простору та прийнятті рішень, що виходить за межі делегування повноважень органам місцевого самоврядування і включає активність грома дянського суспільства. Визначено, що урбаністичний простір визначається як соціально-просторове середовище міста, що охоплює матеріальну інфраструктуру та громадські простори, необхідні для життєдіяльності його мешканців. Право на урбаністичний простір передбачає рівний доступ до його елементів і можливість участі у формуванні, функціонуванні та розвитку міського середовища. Сфор мульовано, що право на житловий простір розуміється як гарантована можливість особи мати доступ до житла, прибудинкової території, соціальної інфраструктури та громадських просторів, що відповідають стандартам гідності, безпеки та соціальної прийнятності. У цьому контексті право на урбані стичний простір виступає його складовою, яка конкретизує доступ до міського середовища та участь у його формуванні, тоді як право на житловий простір має більш широкий інтегративний характер. Аврамова О.Є. Право на житловий простір. Актуальні проблеми держави і права. 2026. Випуск 110. С. 3-9. DOI https://doi.org/10.32782/apdp.v110.2026.1. Sat, 25 Apr 2026 00:00:00 GMT https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1272 2026-04-25T00:00:00Z