https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/152 Tue, 03 Nov 2026 01:39:27 GMT 2026-11-03T01:39:27Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1328 Адаптація житлового законодавства України до скоординованого підходу ЄС щодо житлової політики. Аврамова, Ольга Євгенівна У тезах проаналізовано відповідність проєкту Закону України «Про основні засади житлової політики» від 06.01.2025 № 12377 Скоординованому підходу ЄС до житлової політики (EPRS, 2025) та Загальному коментарю № 4 Комітету ООН з економічних, соціальних і культурних прав. Виявлено концептуальні та лінгвістичні вади законопроєктних визначень «житлова політика» і «житлові відносини» та обґрунтовано авторське визначення житлової політики як системної діяльності органів публічної влади. Встановлено, що законопроєкт поєднує стратегічний рівень житлової політики з регулюванням окремих житлових відносин, а поняття «доступне житло» потребує узгодження з європейськими стандартами. Запропоновано розмежувати ці рівні, гармонізувати категорійний апарат із практиками ЄС, віднести право власності на житло до Цивільного кодексу України та ухвалити окремий, можливо кодифікований, акт щодо житлового фонду, соціального найму, ринку оренди, управління та експлуатації житла. Аврамова О. Є. Адаптація житлового законодавства України до скоординованого підходу ЄС щодо житлової політики. Адаптація законодавства України до положень права Європейського Союзу : матеріали наук.-практ. конф. (м. Київ, 10 жовт. 2025 р.). Київ : Юридика, 2025. С. 221–225. Fri, 10 Oct 2025 00:00:00 GMT https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1328 2025-10-10T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1327 Конституційний розвиток упорядкованості суспільних відносин: проблема трьох порядків Кочин, Володимир Володимирович Fri, 26 Jun 2026 00:00:00 GMT https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1327 2026-06-26T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1326 Виселення з житла Аврамова, Ольга Євгенівна У тезах розглянуто виселення з житла як припинення проживання шляхом звільнення приміщення та/або видалення з нього мешканців. Обґрунтовано, що правова природа виселення залежить від умов і мети його застосування. Тому виселення може розглядатися як наслідок припинення житлових правовідносин, як санкція або як примусове виселення, що потребує врахування міжнародних стандартів, зокрема щодо внутрішньо переміщених осіб. Проаналізовано підстави виселення з наданням і без надання житла за Житловим кодексом Української РСР, Цивільним і Сімейним кодексами України. Зроблено висновок, що в ринкових умовах виселення з наданням житла є архаїчним і має застосовуватися лише у виняткових випадках: щодо дітей, осіб з інвалідністю та осіб, які мають право на соціальне житло. Аврамова О.Є. Виселення з житла. Проблеми цивільного права та процесу : тези доп. учасників наук.-практ. конф., присвяч. пам’яті О. А. Пушкіна (м. Харків, 24 травня 2019 р.). Харків : ХНУВС, 2019. С. 118-122 Fri, 24 May 2019 00:00:00 GMT https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1326 2019-05-24T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1325 Характеристика права проживання Аврамова, Ольга Євгенівна У статті визначено зміст проживання як фактичного стану, виокремлено характеристики права проживання. Актуальність теми обумовлено тим, що, незважаючи на застосування терміна «право проживання» у наукових джерелах, судової практики, воно залишається не визначеним у законодавстві. Складність цього питання полягає у зіставленні таких категорій, як: право проживання та право користування. У статті право проживання досліджується у приватноправовій площині. Здійснено аналіз його соціально-економічної та правової приро- ди, зіставлення публічно-правових та приватноправових аспектів, а також визначення засад реалізації цього права з урахуванням балансу інтересів власника та мешканця. Наголошено, що проживання слід розуміти як фактичний стан перебування особи в житлі, який включає здійснення в ньому як особистого, так і соціального буття. Підкреслено, що відносини про- живання відрізняються від відносин власності на житло: проживання пов’язане з фактичним перебуванням особи, здійсненням особистого життя та споживанням житлово-комунальних послуг, тоді як власність передбачає контроль та управління житлом для різних потреб влас- ника. Право проживання є складовою більш широкого права користування житлом. Право користування включає не лише проживання, а й можливість виконання певної професійної ді- яльності в житлі, наприклад, для фахівців ІТ-сфери. Підкреслено, що під час виникнення права проживання власник житла добровільно обмежує своє володіння, передаючи частину прав особі, яка вселяється. Право проживання розглядається як обмежене суб’єктивне право на тимчасове користування чужим житлом. При набутті правомірного права на вселення особа отримує також право на його захист, що передбачає можливість юридично вимагати забез- печення вільного доступу до житла та фактичного володіння ним. Це право включає заходи щодо усунення перешкод з боку власника або третіх осіб, які можуть заважати реалізації права проживання, а також гарантує можливість здійснення приватного та соціального життя в житловому приміщенні. Аврамова О.Є. Характеристика права проживання. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Юридичні науки. 2025. Т. 36 (75), № 4. С. 47-52. DOI: 10.32782/TNU-2707-0581/2025.4/07 Wed, 01 Oct 2025 00:00:00 GMT https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1325 2025-10-01T00:00:00Z