https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/160 2026-10-15T01:46:40Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1320 Четверте покоління прав людини: право на цифрову особистість Аврамова, Ольга Євгенівна У статті визначено характеристику права на цифрову особистість як новітньої правової категорії, що формується в умовах розвитку цифрових тех нологій. Обґрунтовано, що цифрова особистість є складною категорією, яка вклю чає сукупність взаємопов’язаних виявів, зокрема: цифрову ідентичність, віртуаль ну особу та постмортальну цифрову особу, при цьому з розвитком технологій можливе виникнення й інших форм її існування. Доведено, що за допомогою цифро вої ідентичності формується реальна цифрова особа як функціональне продовжен ня фізичної особи в цифровому середовищі. Суб’єктом правовідносин у цифровому середовищі визнається фізична особа, яка самостійно створює та реалізує свою цифрову ідентичність, зокрема шляхом ідентифікації в державних цифрових сис темах (наприклад, у системі «Дія»). Окрему увагу приділено феномену віртуальної особи, що активно використовується в цифровому середовищі, зокрема у формі аватарів. Віртуальна особа визначається як об’єктивована форма особистості в цифровому середовищі, яка може бути пов’язана з реальною фізичною особою або існувати як штучно сконструйоване уявлення про суб’єкта. Підкреслено, що існує віртуальна цифрова особа, не пов’язана з реальною фізичною особою (virtualis homo fictus), яка не може наділятися повною правосуб’єктністю, однак здатна виступа ти об’єктом правового регулювання. Доведено, що реалізація суб’єктивних прав спадкоємців щодо таких об’єктів є можливою за умови наявності доступу до від повідної цифрової спадщини. Такий доступ може бути забезпечений волею спадко давця за життя або, у разі її відсутності, – шляхом обмеженого втручання у сфе ру приватності померлої особи на підставі судового рішення, з дотриманням принципу пропорційності та балансу між правом на повагу до приватного життя і спадковими правами. Аврамова О.Є.Четверте покоління прав людини: право на цифрову особистість Вісник Національної академії правових наук України. 2026. Том 33, № 2. С. 31-52. DOI: https://doi.org/10.31359/1993-0909.2026.33.2.31 2026-06-30T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1318 Господарське процесуальне законодавство України в умовах адаптації до права Європейського Союзу: сучасні тенденції розвитку Ніколенко, Людмила Миколаївна; Nikolenko, Liudmyla; Деревянко, Богдан Володимирович; Derevyanko, Bogdan Досліджено сучасні тенденції розвитку господарського процесуального законодавства України в умовах адаптації до права Європейського Союзу. Обґрунтовано, що євроінтеграційні процеси зумовлюють його трансформацію не лише через оновлення окремих процесуальних інститутів, а насамперед через формування нової моделі правового регулювання, орієнтованої на забезпечення ефективного судового захисту. Аргументовано, що визначальною тенденцією сучасного розвитку господарського процесуального законодавства є посилення ролі принципу верховенства права. Встановлено, що ключовими напрямами розвитку є цифровізація господарського судочинства, забезпечення єдності судової практики, посилення активної процесуальної ролі суду та ролі Верховного Суду в формуванні сталої правозастосовної практики, а також функціональна імплементація європейських процесуальних стандартів у національне законодавство. Доведено, що адаптація господарського процесуального законодавства України до права Європейського Союзу має здійснюватися у функціональному вимірі та передбачати не лише вдосконалення окремих процесуальних норм, а й забезпечення їх узгодженості з матеріальним господарським законодавством.; The article is devoted to the study of current trends in the development of the commercial procedural legislation of Ukraine in the context of its adaptation to the law of the European Union, which necessitates reconsideration of its functional purpose, substantive content, and compliance with contemporary European standards of justice. It is substantiated that European inte-gration processes determine the transformation of commercial procedural legislation not only through the modernization of individual procedural institutions but above all through the formation of a new model of legal regulation aimed at ensuring effective judicial protection. Despite active legislative reforms and the continuous development of judicial practice, the process of adaptation remains fragmented, resulting in problems related to legal certainty, access to justice, consistency of judicial practice, the effectiveness of procedural mechanisms, and coherence between procedural and substantive law. The purpose of the article is to identify the current trends in the development of the commercial procedural legislation of Ukraine under the conditions of adaptation to the law of the European Union and to determine their influence on the formation of a modern model of commercial justice. The methodological framework of the study is based on the systemic-structural, comparative-legal, functional, for-mal-legal, and logical-legal methods, the application of which made it possible to comprehensively examine the trans-formation of commercial procedural legislation through the prism of European procedural standards, the case law of the European Court of Human Rights, and the Court of Justice of the European Union. It is substantiated that the defining trend in the contemporary development of commercial procedural legislation is the strengthening of the role of the rule of law, which, in the procedural dimension, functions as an integrative criterion for asses-sing national legislation through a system of procedural standards (legal certainty, access to court, proportionality, adversarial proceedings, reasonable time for trial, and equality of the parties) as well as through the criterion of the effectiveness of judicial protection. It is established that the key directions of further development include the digitalization of commercial proceedings, the strengthening of the court’s active procedural role, ensuring the consistency of judicial practice, enhancing the role of the Supreme Court in the formation of stable judicial practice, and the functional implementation of European procedural standards into national legislation. The influence of the case law of the European Court of Human Rights and the Court of Justice of the European Union on the formation of the modern model of commercial procedural law has been analysed. It is proved that the adaptation of the commercial procedural legislation of Ukraine to the law of the European Union should be carried out in a functional dimension and should involve not only the improvement of individual procedural provisions but also the establishment of a coherent system of procedural regulation based on European standards of justice, ensuring their consistency with substantive law and guaranteeing effective, fair, and predictable judicial protection of the rights and legitimate interests of participants in commercial legal relations. 2026-09-01T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1317 Розмежування житлової та нежитлової нерухомості. Аврамова, Ольга Євгенівна У статті досліджено проблему розмежування житлової та нежитлової нерухомості в нотаріальній та судовій практиці. Проаналізовано положення Податкового кодексу України, Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, роз'яснення податкових органів і практику Верховного Суду. Установлено, що в законодавстві відсутня єдина термінологія щодо видів нерухомого майна: перелік житлової нерухомості є закритим, а нежитлової — відкритим. Обґрунтовано, що основоположним критерієм розмежування є об'єктно-функціональний підхід, тобто виявлення функціонального призначення об'єкта та наявності конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення. Додатковим критерієм визначено мету використання будівлі. Для нотаріусів наголошено на важливості враховувати вказівку на вид нерухомості у правовстановлюючих документах і Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Запропоновано уточнити терміни у ст. 377 ЦК України. Аврамова О. Розмежування житлової та нежитлової нерухомості. Мала енциклопедія нотаріуса. 2022. № 1–3 (121–123). С. 242–249. 2022-06-01T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1316 Юридичні факти у механізмі правового регулювання житлових відносин Аврамова, Ольга Євгенівна Визначено юридичні факти у механізмі правового регулювання житлових відносин, які поділяються на правопороджуючі, правоприпиняючі, правозмінюючі та комплексні. Це конкретні життєві обставини, що призводять до виникнення, зміни чи припинення житлових правовідносин. Вони передбачені у нормативних актах як приватного, так і публічного права. Наголошено, що виникнення житлових правовідносин пов'язується з моментом виникнення потреби в проживанні у житлі, оскільки потреба в проживанні є первинним елементом у системі правопороджуючих юридичних фактів. Аврамова О. Є. Юридичні факти у механізмі правового регулювання житлових відносин. Право і безпека. 2017. № 3 (66). С. 113–116. 2017-03-01T00:00:00Z