https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/160 2026-05-23T11:17:31Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1258 Суддівське самоврядування та врядування в Україні: історико-правове дослідження Махінчук, Віталій Миколайович; Makhinchuk, Vitalii; Запорожченко, Аркадій Віталійович; Zaporozhchenko, Arkadii У статті досліджується історичний шлях становлення суддівського самоврядування та врядування в Україні від 1917 року до сучасності. Проаналізовано нормативно-правове закріплення органів суддівського самоврядування, розвиток Вищої ради юстиції та Вищої ради правосуддя, вплив європейських моделей на українську практику. Окреслено ключові етапи реформування судової системи та наголошено на ролі морально-етичних критеріїв у формуванні незалежного суддівського корпусу.; Article examined the historical evolution of judicial self-governance and administration in Ukraine from 1917 to the present. It analyzed the legal and regulatory framework establishing judicial self-governing bodies, focusing on the development of the High Council of Justice and its successor. The study highlighted the influence of European models, particularly Italy’s Consiglio Supcriorc della Magistratura, on the formation of Ukrainian judicial governance. Key stages of reform were outlined, including the adoption of the 1996 Constitution, the establishment of judicial self-governing bodies, and the enactment of laws defining their structure and functions. Attention was given to reforms initiated during the post-Soviet period, the process of institutionalizing judicial self-governance, and the legal regulation of the judiciary. The authors emphasized the growing role of professional, moral, and ethical criteria, especially integrity, in selecting and evaluating candidates for judicial office. The article also examined recent developments, including the establishment of the Ethics Council in 2021, which strengthened the assessment of candidates for the High Council of the Judiciary. The study demonstrated that historical legacies, legislative reforms, and European standards have collectively shaped Ukraine’s modern judiciary, ensuring independence, accountability, and ethical governance of judges across different levels and jurisdictions. Overall, the article concluded that over the past thirty years Ukraine has achieved significant progress in building sustainable structures of judicial self-governance and administration, advancing the professionalism and integrity of the judiciary, and aligning domestic practices with European legal standards. 2025-12-01T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1257 Поняття та здійснення спільних прав у житлових відносинах Кочин, Володимир Володимирович У статті досліджується правова природа спільних житлових прав та межі їх здійснення у сучасних житлових відносинах. Спільні житлові права не можуть бути ототожнені з колективними правами у їх класичному розумінні, оскільки їх спільність зумовлена формою здійснення індивідуальних суб’єктивних прав через спільний об’єкт, передусім багатоквартирний будинок. Проаналізовано конституційні передумови колективного здійснення прав, практику Європейського суду з прав людини щодо реалізації прав через організаційні форми, а також законодавство України про здійснення права власності у багатоквартирному будинку та про ОСББ. Розглянуто теоретичні засади співвідношення індивідуальних і колективних прав, зокрема крізь призму німецької теорії асоціації, а також сучасних доктринальних підходів до розуміння колективних прав як таких, що реалізуються виключно спільними діями. Обґрунтовано, що у сфері житлових відносин має місце специфічна модель – спільне здійснення індивідуальних прав, яка обумовлена неподільністю об’єкта та необхідністю узгодження інтересів співвласників. Проаналізовано особливості правового регулювання спільної власності у багатоквартирному будинку, зокрема механізми ухвалення рішень співвласниками та функціонування об’єднань співвласників багатоквартирного будинку. Встановлено, що такі форми організації спільних правовідносин набувають ознак «квазіправосуб’єктності» або реалізуються через створення юридичної особи. Звернуто увагу на трансформацію житлових відносин у зв’язку з розвитком житлової інфраструктури та появою спільних просторів, що створює передумови для переосмислення меж спільних прав та потенційного формування нових підходів до їх правової природи. Запропоновано як перспективу вдосконалення правового статусу управителя та інституційних механізмів захисту житлових прав. 2026-05-01T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1255 Захист права власності та інших майнових прав у процедурах банкрутства: урахування досвіду ЄС Деревянко, Богдан Володимирович; Derevyanko, Bogdan; Ніколенко, Людмила Миколаївна; Nikolenko, Liudmyla; Роженко, Олександра Вікторівна; Rozhenko, Oleksandra Вступ. Конституція України проголошує захист права власності, а також підтверджує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно, право власності та інші майнові права мають гарантуватися засобами державного регулювання. Загрози праву власності та іншим майновим правам громадян і суб’єктів господарювання часто виникають під час застосування процедур банкрутства. У таких випадках захист права власності потрібен не лише боржнику чи банкруту, але й іншим учасникам процедур банкрутства, зокрема кредиторам. Підвищити ступінь захисту права власності та інших майнових прав учасників процедур банкрутства в Україні можливо із використанням досвіду та нормативної бази ЄС як політико-економічної організації, входження до складу якої задекларовано Україною як певне проміжне завдання на шляху до економічного і соціального добробуту держави та громадян. Мета. За мету статті поставлено визначення напрямів підвищення захисту права власності та інших майнових прав у процедурах банкрутства в Україні з урахуванням досвіду і положень інтегрованого спільного законодавства ЄС. Матеріали і методи. Для досягнення мети статті виглядає необхідним застосування відомих класичних, а також відносно нових методів наукового пізнання. Так, важливим буде застосування історико-правового методу, за допомогою якого можна виділити ознаки досліджуваних явищ і процесів у ретроспективі й екстраполювати на сучасність; економіко-правового методу, який дозволить поєднати розуміння об’єктивних економічних законів та суб’єктивних юридичних актів законодавства, прийнятих і виконуваних у суспільстві, на основі чого з’ясувати складні аспекти захисту права власності та інших майнових прав і інтересів учасників процедур банкрутства. Також безумовно важливим буде застосування методу порівняння, за допомогою якого можна буде співставити законодавство і практику застосування процедур банкрутства в окремих державах-членах ЄС та Україні. За допомогою герменевтики можна буде вірно розтлумачити положення і значення нормативних актів держав-членів ЄС та України, а за допомогою аналітико-синтетичного та індуктивного і дедуктивного методів можна буде надати гіпотези та визначити їх достовірність, систематизувати інформацію, піддати її критичному аналізу та вивести обґрунтовані висновки і зробити пропозиції. Результати. Аналіз положень КУзПБ, Директиви Європейського парламенту і Ради ЄС 2019/1023, а також найближчих перспективних змін законодавства ЄС дозволив констатувати перехід українського законодавства про неплатоспроможність у трирічній перспективі (на реалізацію у національному законодавстві держав-членів ЄС положень інтегрованої Директиви про неплатоспроможність відводиться два роки та дев’ять місяців) до стану «кредитороорієнтованого»; визначити напрями підвищення захисту права власності та інших майнових прав у процедурах банкрутства в Україні. Серед останніх організація обміну інформацією про право власності та інші майнові права боржника (банкрута) й інших учасників процедур банкрутства із державами-членами ЄС (після входження України до ЄС); підготовка українських банків до передачі українським та зарубіжним арбітражним керуючим, державним органам і внесення до міжнародних реєстрів інформації про операції із нерухомим і рухомим майном, акціями та майновими правами клієнтів; забезпечення нормативної і практичної можливості оскарження кредиторами угод, укладених боржником стосовно його майнових активів, до початку провадження у справі про банкрутство; запровадження процедури передпакетного продажу потенційним боржником частини свого майна із завершенням договору купівлі-продажу після початку провадження у справі про банкрутство та ін. Перспективи. Подальші дослідження мають спрямовуватися на реалізацію наведених напрямів підвищення захисту права власності та інших майнових прав у процедурах банкрутства в Україні у короткостроковій (трирічній) перспективі.; Introduction. The Constitution of Ukraine proclaims the protection of property rights, and also confi rms the right of everyone to own, use and dispose of their property. The right to property must be guaranteed by means of state regulation. Threats to the property rights of citizens and economic entities often arise during the application of bankruptcy procedures. In such cases, protection of property rights is needed not only by the debtor or bankrupt, but also by other participants in bankruptcy proceedings, in particular creditors. It is possible to increase the degree of protection of property rights in Ukraine using the experience and regulatory framework of the EU as a political and economic organization, membership of which is declared by Ukraine as a certain intermediate task on the way to the economic and social well-being of the state and citizens. Purpose. The purpose of the article is to identify areas for improving the protection of property rights in bankruptcy procedures in Ukraine, taking into account the experience and provisions of integrated common EU legislation. Materials and methods. The study employs an integrated methodological framework combining classical and contemporary approaches, including the historical-legal, economic-legal, comparative and hermeneutic methods, alongside analytical-synthetic, inductive and deductive reasoning. Results. Analysis of the provisions of the Code of Ukraine on Bankruptcy Procedures, Directive 2019/1023 of the European Parliament and of the Council of the EU, as well as the nearest prospective changes in EU legislation allowed us to state the transition of Ukrainian insolvency legislation in a three-year perspective (two years and nine months are allocated for the implementation of the provisions of the Integrated Insolvency Directive into the national legislation of the EU Member States) to the state of «creditor-oriented»; to identify areas for increasing the protection and public-legal protection of property rights in bankruptcy procedures in Ukraine. Among the latter are the organization of information exchange on the ownership of the debtor (bankrupt) and other participants in bankruptcy proceedings with EU member states (after Ukraine’s accession to the EU); preparation of Ukrainian banks for the transfer to Ukrainian and foreign arbitration managers, state bodies and entry into international registers of information on transactions with real estate and movable property, shares and property rights of clients; ensuring the regulatory and practical possibility for creditors to challenge agreements concluded by the debtor regarding his property assets before the commencement of bankruptcy proceedings; introduction of a procedure for Pre-pack proceedings sale by a potential debtor of part of his property with the completion of the purchase and sale agreement after the commencement of bankruptcy proceedings, etc. Prospects. Further research should be aimed at implementing the above directions for increasing the protection of property rights and other property rights in bankruptcy procedures in Ukraine in the shortterm (three-year) perspective. 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1254 Справедливий баланс у житлових відносинах Кочин, Володимир Володимирович У статті досліджується теоретико-правова природа категорії «справедливий баланс» та особливості її застосування у сфері житлових відносин. Вихідною передумовою є розуміння ідеї права як поєднання свободи, рівності та справедливості, що знаходить своє відображення як у класичних концепціях праворозуміння, так і в сучасній конституційній доктрині. Обґрунтовано, що справедливість виступає ключовою засадою права, яка визначає межі втручання держави у сферу приватних інтересів і водночас забезпечує охорону основоположних цінностей. Значну увагу приділено аналізу концепту справедливого балансу через призму розуміння приватних і публічних інтересів. Підтримується погляд, що публічний інтерес не може розглядатися як проста сума приватних інтересів, а має самостійну ціннісну природу, пов’язану із забезпеченням загального блага та стабільності правопорядку. Окремо проаналізовано специфіку житлових відносин як комплексного правового явища, що поєднує елементи приватного і публічного права. Розкрито різні підходи до розуміння права на житло, включаючи його соціальний, економічний та приватноправовий виміри, а також охарактеризовано моделі житлової політики та структури житлових правовідносин. Зроблено акцент на трансформації ролі держави – від безпосереднього забезпечення житлом до створення умов для реалізації цього права та підтримки вразливих категорій населення. Проаналізовано сучасні тенденції нормативного регулювання житлової сфери в Україні та Європейському Союзі, зокрема у контексті новітнього законодавства та європейських стандартів «належного житла». Висвітлено проблему зростання ролі приватних регуляторів і необхідності їх підпорядкування принципам правовладдя. Висновується, що справедливість балансу приватних інтересів між собою («рівновага») та їх співвідношення з публічними інтересами («домірність») досягається за різних умов. Рівновага приватних інтересів оцінюється між юридично рівних прав і обов’язків, зокрема правомірності їх виникнення та реалізації. Натомість співвідношення публічних і приватних інтересів не може визначатися як рівновага через різну природу їх походження. У цьому випадку ключовим є встановлення, чи є втручання держави у приватну сферу пропорційним (домірним) і таким, що спричиняє належний юридичний результат. Отже, категорія «справедливого балансу» виступає інструментом оцінки дій на відповідність правовим критеріям. У житлових відносинах справедливий баланс визначається через узгодження права власності та права на приватне життя, а також через оцінку меж публічного впливу на житлову сферу. 2026-04-01T00:00:00Z