https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/157 2026-08-15T08:48:57Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1300 A Court’s Inter Partes Recognition of a Trademark as Well-Known as Part of the Reasons for the Judgment, and Not the Declaratory Judgment Itself - Comment on the Citramon Case Pilkov, Kostiantyn; Пільков, Костянтин Background: Ukrainian trademark law allows the owner of a well-known trademark to obtain recognition of its well-known status either through an administrative procedure or through court proceedings. These mechanisms are generally perceived as alternative options available to the trademark owner, both of which produce erga omnes effects. The Grand Chamber of the Supreme Court was required to determine whether this understanding is compatible with the principle that a judgment in a commercial dispute is binding only on the parties to that dispute, i.e., that it has only inter partes effect. Methods: The study employs doctrinal and normative methods. It combines cross-jurisdictional doctrinal analysis, used to identify how the doctrine of the inter partes effect of judicial decisions has developed in modern Ukrainian jurisprudence, with a case-study methodology illustrating the practical consequences of the identified doctrinal problem. The study also employs interpretive and argumentation analysis to reconstruct the Court’s reasoning. Normative analysis assesses the Court’s decision against the requirements of adversarial proceedings, courts’ statutory duty to provide an effective remedy, and the enforceability of judgments. Results and Conclusions: The Grand Chamber’s decision confirms the Supreme Court’s established approach, emphasising courts’ duty to provide an adequate and effective remedy. In disputes involving a well-known trademark and a competing registered trademark, the appropriate remedy is not standalone declaratory relief recognising a trademark as well-known. Rather, the court should invalidate the competing trademark registration and order the IP Office to record its cancellation, while recognising the claimant’s trademark as well-known as a necessary precondition for granting that relief. This approach preserves the inter partes effect of judicial decisions. It avoids undermining the time limit under Article 6bis of the Paris Convention for cancelling a good faith competing registration, as allowing separate proceedings for recognition of well-known status could effectively restart the limitation period for cancellation and deprive bona fide owners of competing registered trademarks of a legitimate limitation defence.; Вступ. Українське законодавство у сфері охорони прав на торговельні марки передбачає можливість визнання торговельної марки добре відомою як в адміністративному, так і в судовому порядку. Ці механізми зазвичай розглядаються як альтернативні способи захисту, доступні власнику торговельної марки, кожен із яких має наслідки erga omnes. Велика Палата Верховного Суду мала визначити, чи узгоджується таке розуміння з принципом, згідно з яким судове рішення у господарському спорі є обов’язковим лише для сторін цього спору, тобто має лише ефект inter partes. Методи. У дослідженні використовуються доктринальний та нормативний методи. Порівняльно-правовий доктринальний аналіз, спрямований на з'ясування розвитку доктрини inter partes-ефекту судових рішень у сучасній українській судовій практиці, поєднано з методом аналізу конкретної справи, що ілюструє практичні наслідки виявленої доктринальної проблеми. У статті також застосовуються методи тлумачення та аналізу юридичної аргументації для реконструкції мотивів судового Access to Justice in Eastern Europe ISSN 2663-0575 (Print) ISSN 2663-0583 (Online) Journal homepage http://ajee-journal.com 656 рішення. Нормативний аналіз спрямовано на оцінку рішення Великої Палати крізь призму вимог змагального судочинства, встановленого законом обов'язку судів забезпечувати належний та ефективний спосіб судового захисту, а також можливості примусового виконання судових рішень. Результати та висновки. Рішення Великої Палати підтверджує усталений підхід Верховного Суду, який наголошує на обов’язку судів забезпечувати належний та ефективний спосіб захисту. У спорах щодо добре відомої торговельної марки та зареєстрованої торговельної марки іншої особи належним способом захисту є не самостійне декларативне рішення про визнання торговельної марки добре відомою, а визнання недійсною реєстрації іншої торговельної марки із зобов’язанням Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій внести запис про її скасування. Водночас суд має встановити, що торговельна марка позивача є добре відомою, оскільки це є необхідною передумовою застосування зазначеного способу захисту. Такий підхід забезпечує збереження inter partes-ефекту судових рішень. Він також запобігає обходу строку, передбаченого статтею 6bis Паризької конвенції для скасування добросовісно зареєстрованої торговельної марки іншої особи, оскільки можливість окремого судового провадження щодо визнання торговельної марки добре відомою фактично дозволила б обійти встановлений строк для оскарження такої реєстрації та позбавила б добросовісних власників зареєстрованих торговельних марок права посилатися на сплив установленого строку як на підставу для захисту. 2026-08-05T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1299 Concept of “management services” in Ukrainian legislation and EU laws Krupchan, Oleksandr; Крупчан, Олександр Дмитрович; Olefir, Victor; Олефір, Віктор Іванович; Derevyanko, Bogdan; Деревянко, Богдан Володимирович; Teremetskyi, Vladyslav; Теремецький, Владислав Іванович; Popovych, Tetyana; Попович, Тетяна Григорівна; Andrushchenko, Liliia; Андрущенко, Лілія Вікторівна; Malyshev, Oleksandr; Малишев, Олександр Олегович The purpose of the article is to analyze the concept of “management services” in the legislation of Ukraine and EU laws. Research methods are: monographic analysis, systematic analysis, comparative and legal analysis, generalization, forecasting, etc. The need to amend the legislation of Ukraine by supplementing the concept of “management services” to the Law of Ukraine “On Administrative Services”, as well as by clarifying DK 021:2015. In particular the code “79420000-4: Management services” should be defined as “79420000-4: Assistance (service) related to management”. We have emphasized that there is a possibility of developing the potential of providing services in Ukraine and strengthening the sphere of business services due to the improvement of the current legislation, in particular through the implementation of the norms of European law into the national legal system. It has been proved that effective public procurement is possible only if institutions, organizations and enterprises clearly understand the “rules of the game” in this area. It has been concluded that the incorrect semantic load of concepts (translation) in DK 021:2015, developed in accordance with the EU requirements, has potential risks in the field of public procurement, does not contribute to the active attraction of investments through participation in national and international projects, as well as to effective management decisions.; Метою статті є аналіз поняття «управлінські послуги» в законодавстві України та законодавстві ЄС. Методи дослідження: монографічний аналіз, системний аналіз, порівняльно-правовий аналіз, узагальнення, прогнозування тощо. Обґрунтовано необхідність внесення змін до законодавства України шляхом доповнення поняттям «управлінські послуги» до Закону України «Про адміністративні послуги», а також шляхом уточнення ДК 021:2015. Зокрема, код «79420000-4: Управлінські послуги» слід визначити як «79420000-4: Допомога (послуга), пов’язана з управлінням». Наголошуємо на можливості розвитку потенціалу надання послуг в Україні та зміцнення сфери бізнес-послуг завдяки вдосконаленню чинного законодавства, зокрема шляхом імплементації норм європейського права в національну правову систему. Доведено, що ефективні державні закупівлі можливі лише за умови чіткого розуміння установами, організаціями та підприємствами «правил гри» у цій сфері. Зроблено висновок, що неправильне семантичне навантаження понять (переклад) у ДК 021:2015, розробленому відповідно до вимог ЄС, має потенційні ризики у сфері державних закупівель, не сприяє активному залученню інвестицій через участь у національних та міжнародних проектах, а також ефективним управлінським рішенням. 2024-01-01T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1284 Стандарти ОЕСР і Європейського Союзу у регулюванні здійснення корпоративних прав Сіщук, Ліліана Василівна Стаття присвячена дослідженню міжнародних підходів до регулювання здійснення корпоративних прав та їх впливу на розвиток корпоративного законодавства України. Метою дослідження є з’ясування особливостей правового регулювання здійснення корпоративних прав відповідно до Принципів корпоративного управління G20/OECD 2023 року та актів Європейського Союзу, а також визначення перспектив удосконалення національного законодавства в умовах європейської інтеграції. Методика дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових і спеціально-юридичних методів, зокрема діалектичного, системно-структурного, формально-юридичного, порівняльно-правового та методу правового аналізу. Їх застосування дало змогу дослідити зміст міжнародних стандартів корпоративного управління, встановити їх взаємозв’язок із правом Європейського Союзу та оцінити ступінь їх імплементації в українське законодавство. У результаті дослідження встановлено, що Принципи корпоративного управління G20/OECD 2023 року формують сучасний механізм корпоративного управління, заснований на забезпеченні прозорості діяльності компаній, рівності акціонерів, захисті інвесторів, належному корпоративному контролі та довгостроковій стійкості юридичних осіб. Визначено, що директиви Європейського Союзу забезпечують нормативну конкретизацію зазначених підходів через механізми реалізації прав акціонерів, цифровізацію діяльності юридичних осіб, розкриття фінансової та нефінансової інформації, а також посилення відповідальності органів управління. Зроблено висновок про необхідність подальшого вдосконалення механізмів захисту міноритарних учасників, розвитку електронних способів реалізації корпоративних прав, впровадження стандартів ESG-звітності та імплементації підходів до забезпечення корпоративної стійкості відповідно до сучасних міжнародних вимог.; The article is devoted to the study of international approaches to the regulation of the exercise of corporate rights and their impact on the development of Ukrainian corporate legislation. The purpose of the study is to identify the peculiarities of regulating the exercise of corporate rights in accordance with the G20/OECD Principles of Corporate Governance 2023 and European Union legal acts, as well as to determine the prospects for improving national legislation in the context of European integration. The research methodology is based on the application of general scientific and special legal methods, including the dialectical, systemic-structural, formal legal, comparative legal methods, and the method of legal analysis. The use of these methods made it possible to examine the content of international corporate governance standards, establish their relationship with European Union law, and assess the degree of their implementation in Ukrainian legislation. The study found that the G20/OECD Principles of Corporate Governance 2023 establish a modern model of corporate governance based on corporate transparency, equitable treatment of shareholders, investor protection, effective corporate control, and the long-term resilience of legal entities. It has been determined that European Union directives provide normative specification of these approaches through mechanisms for the exercise of shareholders’ rights, digitalisation of corporate procedures, disclosure of financial and non-financial information, and strengthening the responsibility of corporate management bodies. The study concludes that further improvement of Ukrainian legislation should focus on enhancing the protection of minority shareholders, expanding electronic mechanisms for exercising corporate rights, developing ESG reporting standards, and implementing approaches aimed at ensuring corporate sustainability in line with contemporary international requirements. 2026-05-01T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1283 Вплив стандартів ОЕСР на формування змісту корпоративних прав у корпоративному договорі. Сіщук, Ліліана Василівна У сучасних умовах розвитку корпоративних відносин, зокрема, в контексті цифровізації економіки та глобалізації ринку капіталу, особливого значення набуває визначення змісту корпоративних прав та механізмів їх реалізації. Як і для країн Європи, так і для України одним із вагомих факторів впливу на формування та розвиток корпоративних відносин та корпоративних прав стали міжнародні стандарти корпоративного управління, серед яких ключове місце посідають Принципи ОЕСР у редакції від 2015 року. На їх основі почали змінюватися підходи до визначення гарантій та регулювання порядку здійснення корпоративних прав в межах норм вітчизняного корпоративного законодавства. Зазначені принципи, будучи актами мʼякого права, не встановлюють безпосередньо юридично обовʼязкових норм, однак виконують функцію універсального стандарту належного корпоративного управління, який імплементується через національне законодавство та договірні конструкції. Водночас цифровізація корпоративних процедур зумовила потребу в оновленні зазначених принципів, що отримало відображення у затвердженні Принципів корпоративного управління G20/ОЕСР у редакції від 2023 року, та в удосконаленні регулювання подальших трансформаційних процесів, серед яких корпоративний договір є одним із інструментів впливу на механізм реалізації корпоративних прав. 2026-04-17T00:00:00Z