https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/152 2026-10-13T23:53:32Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1322 Сучасний стан житлового права як юридичної науки Аврамова, Ольга Євгенівна Тези рисвячено аналізу сучасного теоретичного та практичного стану житлового права як самостійної галузі юридичної науки. Розглянуто дискусію між науковцями-цивілістами щодо спроб розподілу житлових правовідносин між цивільним, адміністративним правом та правом соціального забезпечення. На основі аналізу міжнародних норм (зокрема ст. 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права) та програм ООН-Хабітат обґрунтовано необхідність комплексного дослідження права на житло. Здійснено розмежування поняття «житло» як цивілістичної категорії та категорії житлового права, де останнє визначається через критерії безпеки, стабільності та доступності проживання. Зроблено висновок, що сучасний стан житлового права визначається потребою у формуванні єдиної концепції його пізнання. Аврамова О. Є. Сучасний стан житлового права як юридичної науки. Юридична наука в сучасному світі: здобутки та перспективи: матеріали наук. практ. конф. (м. Одеса, 21 вересня 2018 р.). Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2018. С. 26–29. 2018-09-21T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1321 Європейські стандарти інституту групового позову як механізм захисту інтересів громадянського суспільства Кочин, Володимир Володимирович 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1320 Четверте покоління прав людини: право на цифрову особистість Аврамова, Ольга Євгенівна У статті визначено характеристику права на цифрову особистість як новітньої правової категорії, що формується в умовах розвитку цифрових тех нологій. Обґрунтовано, що цифрова особистість є складною категорією, яка вклю чає сукупність взаємопов’язаних виявів, зокрема: цифрову ідентичність, віртуаль ну особу та постмортальну цифрову особу, при цьому з розвитком технологій можливе виникнення й інших форм її існування. Доведено, що за допомогою цифро вої ідентичності формується реальна цифрова особа як функціональне продовжен ня фізичної особи в цифровому середовищі. Суб’єктом правовідносин у цифровому середовищі визнається фізична особа, яка самостійно створює та реалізує свою цифрову ідентичність, зокрема шляхом ідентифікації в державних цифрових сис темах (наприклад, у системі «Дія»). Окрему увагу приділено феномену віртуальної особи, що активно використовується в цифровому середовищі, зокрема у формі аватарів. Віртуальна особа визначається як об’єктивована форма особистості в цифровому середовищі, яка може бути пов’язана з реальною фізичною особою або існувати як штучно сконструйоване уявлення про суб’єкта. Підкреслено, що існує віртуальна цифрова особа, не пов’язана з реальною фізичною особою (virtualis homo fictus), яка не може наділятися повною правосуб’єктністю, однак здатна виступа ти об’єктом правового регулювання. Доведено, що реалізація суб’єктивних прав спадкоємців щодо таких об’єктів є можливою за умови наявності доступу до від повідної цифрової спадщини. Такий доступ може бути забезпечений волею спадко давця за життя або, у разі її відсутності, – шляхом обмеженого втручання у сфе ру приватності померлої особи на підставі судового рішення, з дотриманням принципу пропорційності та балансу між правом на повагу до приватного життя і спадковими правами. Аврамова О.Є.Четверте покоління прав людини: право на цифрову особистість Вісник Національної академії правових наук України. 2026. Том 33, № 2. С. 31-52. DOI: https://doi.org/10.31359/1993-0909.2026.33.2.31 2026-06-30T00:00:00Z https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1319 Корпоративність юридичних осіб публічних утворень: colorem habet, substantiam vero alteram Кочин, Володимир Володимирович 2026-01-01T00:00:00Z