https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/157 2026-10-24T06:56:15Z 2026-10-24T06:56:15Z Аврамова, Ольга Євгенівна https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1325 2026-10-18T12:47:48Z 2025-10-01T00:00:00Z

Характеристика права проживання Аврамова, Ольга Євгенівна У статті визначено зміст проживання як фактичного стану, виокремлено характеристики права проживання. Актуальність теми обумовлено тим, що, незважаючи на застосування терміна «право проживання» у наукових джерелах, судової практики, воно залишається не визначеним у законодавстві. Складність цього питання полягає у зіставленні таких категорій, як: право проживання та право користування. У статті право проживання досліджується у приватноправовій площині. Здійснено аналіз його соціально-економічної та правової приро- ди, зіставлення публічно-правових та приватноправових аспектів, а також визначення засад реалізації цього права з урахуванням балансу інтересів власника та мешканця. Наголошено, що проживання слід розуміти як фактичний стан перебування особи в житлі, який включає здійснення в ньому як особистого, так і соціального буття. Підкреслено, що відносини про- живання відрізняються від відносин власності на житло: проживання пов’язане з фактичним перебуванням особи, здійсненням особистого життя та споживанням житлово-комунальних послуг, тоді як власність передбачає контроль та управління житлом для різних потреб влас- ника. Право проживання є складовою більш широкого права користування житлом. Право користування включає не лише проживання, а й можливість виконання певної професійної ді- яльності в житлі, наприклад, для фахівців ІТ-сфери. Підкреслено, що під час виникнення права проживання власник житла добровільно обмежує своє володіння, передаючи частину прав особі, яка вселяється. Право проживання розглядається як обмежене суб’єктивне право на тимчасове користування чужим житлом. При набутті правомірного права на вселення особа отримує також право на його захист, що передбачає можливість юридично вимагати забез- печення вільного доступу до житла та фактичного володіння ним. Це право включає заходи щодо усунення перешкод з боку власника або третіх осіб, які можуть заважати реалізації права проживання, а також гарантує можливість здійснення приватного та соціального життя в житловому приміщенні. Аврамова О.Є. Характеристика права проживання. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Юридичні науки. 2025. Т. 36 (75), № 4. С. 47-52. DOI: 10.32782/TNU-2707-0581/2025.4/07

2025-10-01T00:00:00Z Аврамова, Ольга Євгенівна https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1324 2026-10-15T08:50:35Z 2016-04-01T00:00:00Z

Неоригінальна база даних як об'єкт інформаційних відносин: цивільно-правовий аспект. Аврамова, Ольга Євгенівна Статтю присвячено визначенню правової природи неоригінальної бази даних у цивільному праві. Проаналізовано положення Директиви 96/9/ЄС «Про правовий захист баз даних» та Закону України «Про авторське право і суміжні права». Виокремлено ознаки неоригінальної бази даних: нетворчий характер праці, практичне призначення та наявність кількісних і/або якісних інвестицій. Обґрунтовано недоцільність охорони таких баз даних за моделями суміжних прав і права sui generis через їхній динамічний характер. Запропоновано авторське визначення неоригінальної бази даних і її класифікацію: за формою фіксації (паперові, електронні), за структурою (прості, складні), за спрямованістю (комерційні, некомерційні). Зроблено висновок, що неоригінальна база даних є інформаційним продуктом і може розглядатися як об'єкт інформаційних відносин у межах цивільного права. Аврамова О. Є. Неоригінальна база даних як об'єкт інформаційних відносин: цивільно-правовий аспект. Форум права. 2016. № 4. С. 11-15.

2016-04-01T00:00:00Z Аврамова, Ольга Євгенівна https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1320 2026-10-06T07:48:27Z 2026-06-30T00:00:00Z

Четверте покоління прав людини: право на цифрову особистість Аврамова, Ольга Євгенівна У статті визначено характеристику права на цифрову особистість як новітньої правової категорії, що формується в умовах розвитку цифрових тех нологій. Обґрунтовано, що цифрова особистість є складною категорією, яка вклю чає сукупність взаємопов’язаних виявів, зокрема: цифрову ідентичність, віртуаль ну особу та постмортальну цифрову особу, при цьому з розвитком технологій можливе виникнення й інших форм її існування. Доведено, що за допомогою цифро вої ідентичності формується реальна цифрова особа як функціональне продовжен ня фізичної особи в цифровому середовищі. Суб’єктом правовідносин у цифровому середовищі визнається фізична особа, яка самостійно створює та реалізує свою цифрову ідентичність, зокрема шляхом ідентифікації в державних цифрових сис темах (наприклад, у системі «Дія»). Окрему увагу приділено феномену віртуальної особи, що активно використовується в цифровому середовищі, зокрема у формі аватарів. Віртуальна особа визначається як об’єктивована форма особистості в цифровому середовищі, яка може бути пов’язана з реальною фізичною особою або існувати як штучно сконструйоване уявлення про суб’єкта. Підкреслено, що існує віртуальна цифрова особа, не пов’язана з реальною фізичною особою (virtualis homo fictus), яка не може наділятися повною правосуб’єктністю, однак здатна виступа ти об’єктом правового регулювання. Доведено, що реалізація суб’єктивних прав спадкоємців щодо таких об’єктів є можливою за умови наявності доступу до від повідної цифрової спадщини. Такий доступ може бути забезпечений волею спадко давця за життя або, у разі її відсутності, – шляхом обмеженого втручання у сфе ру приватності померлої особи на підставі судового рішення, з дотриманням принципу пропорційності та балансу між правом на повагу до приватного життя і спадковими правами. Аврамова О.Є.Четверте покоління прав людини: право на цифрову особистість Вісник Національної академії правових наук України. 2026. Том 33, № 2. С. 31-52. DOI: https://doi.org/10.31359/1993-0909.2026.33.2.31

2026-06-30T00:00:00Z Ніколенко, Людмила Миколаївна Nikolenko, Liudmyla Деревянко, Богдан Володимирович Derevyanko, Bogdan https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1318 2026-10-04T18:07:50Z 2026-09-01T00:00:00Z

Господарське процесуальне законодавство України в умовах адаптації до права Європейського Союзу: сучасні тенденції розвитку Ніколенко, Людмила Миколаївна; Nikolenko, Liudmyla; Деревянко, Богдан Володимирович; Derevyanko, Bogdan Досліджено сучасні тенденції розвитку господарського процесуального законодавства України в умовах адаптації до права Європейського Союзу. Обґрунтовано, що євроінтеграційні процеси зумовлюють його трансформацію не лише через оновлення окремих процесуальних інститутів, а насамперед через формування нової моделі правового регулювання, орієнтованої на забезпечення ефективного судового захисту. Аргументовано, що визначальною тенденцією сучасного розвитку господарського процесуального законодавства є посилення ролі принципу верховенства права. Встановлено, що ключовими напрямами розвитку є цифровізація господарського судочинства, забезпечення єдності судової практики, посилення активної процесуальної ролі суду та ролі Верховного Суду в формуванні сталої правозастосовної практики, а також функціональна імплементація європейських процесуальних стандартів у національне законодавство. Доведено, що адаптація господарського процесуального законодавства України до права Європейського Союзу має здійснюватися у функціональному вимірі та передбачати не лише вдосконалення окремих процесуальних норм, а й забезпечення їх узгодженості з матеріальним господарським законодавством.; The article is devoted to the study of current trends in the development of the commercial procedural legislation of Ukraine in the context of its adaptation to the law of the European Union, which necessitates reconsideration of its functional purpose, substantive content, and compliance with contemporary European standards of justice. It is substantiated that European inte-gration processes determine the transformation of commercial procedural legislation not only through the modernization of individual procedural institutions but above all through the formation of a new model of legal regulation aimed at ensuring effective judicial protection. Despite active legislative reforms and the continuous development of judicial practice, the process of adaptation remains fragmented, resulting in problems related to legal certainty, access to justice, consistency of judicial practice, the effectiveness of procedural mechanisms, and coherence between procedural and substantive law. The purpose of the article is to identify the current trends in the development of the commercial procedural legislation of Ukraine under the conditions of adaptation to the law of the European Union and to determine their influence on the formation of a modern model of commercial justice. The methodological framework of the study is based on the systemic-structural, comparative-legal, functional, for-mal-legal, and logical-legal methods, the application of which made it possible to comprehensively examine the trans-formation of commercial procedural legislation through the prism of European procedural standards, the case law of the European Court of Human Rights, and the Court of Justice of the European Union. It is substantiated that the defining trend in the contemporary development of commercial procedural legislation is the strengthening of the role of the rule of law, which, in the procedural dimension, functions as an integrative criterion for asses-sing national legislation through a system of procedural standards (legal certainty, access to court, proportionality, adversarial proceedings, reasonable time for trial, and equality of the parties) as well as through the criterion of the effectiveness of judicial protection. It is established that the key directions of further development include the digitalization of commercial proceedings, the strengthening of the court’s active procedural role, ensuring the consistency of judicial practice, enhancing the role of the Supreme Court in the formation of stable judicial practice, and the functional implementation of European procedural standards into national legislation. The influence of the case law of the European Court of Human Rights and the Court of Justice of the European Union on the formation of the modern model of commercial procedural law has been analysed. It is proved that the adaptation of the commercial procedural legislation of Ukraine to the law of the European Union should be carried out in a functional dimension and should involve not only the improvement of individual procedural provisions but also the establishment of a coherent system of procedural regulation based on European standards of justice, ensuring their consistency with substantive law and guaranteeing effective, fair, and predictable judicial protection of the rights and legitimate interests of participants in commercial legal relations.

2026-09-01T00:00:00Z