https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/157 2026-06-13T13:14:02Z 2026-06-13T13:14:02Z Аврамова, Ольга Євгенівна https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1272 2026-06-11T08:49:41Z 2026-04-25T00:00:00Z

Право на житловий простір. Аврамова, Ольга Євгенівна Аврамова О. Є. Право на житловий простір. – Стаття. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією уявлень про житло під впливом інновацій них технологій, нової філософії життя, а також наслідків пандемії COVID-19 і війни, що спричинили формування нової парадигми житлового простору як середовища реалізації особистого життя. Особли вої уваги набуває переосмислення житлового та урбаністичного простору (зокрема на прикладі м. Харків), де поряд із комфортністю ключового значення набуває безпечність та багатофункціональність середовища проживання. У статті обґрунтовується, що право на житловий простір має як матеріальні, так і юридичні передумови виникнення, зумовлені об’єктивною потребою людини в комфортному та безпечному середовищі проживання. Акцентується увага на трансформації житлового простору в умовах війни, зокрема на практиках переобладнання приміщень для проживання внутрішньо пере міщених осіб, що свідчить про фактичне формування нових підходів до реалізації цього права. Право на місто розглядається як самостійне колективне право, яке в Україні не має чіткого закріплення в межах житлового права чи житлової політики, а місто переважно досліджується як суб’єкт і об’єкт публічного управління з обмеженою правосуб’єктністю. Водночас концепція права на місто передба чає безпосередню участь мешканців у розвитку міського простору та прийнятті рішень, що виходить за межі делегування повноважень органам місцевого самоврядування і включає активність грома дянського суспільства. Визначено, що урбаністичний простір визначається як соціально-просторове середовище міста, що охоплює матеріальну інфраструктуру та громадські простори, необхідні для життєдіяльності його мешканців. Право на урбаністичний простір передбачає рівний доступ до його елементів і можливість участі у формуванні, функціонуванні та розвитку міського середовища. Сфор мульовано, що право на житловий простір розуміється як гарантована можливість особи мати доступ до житла, прибудинкової території, соціальної інфраструктури та громадських просторів, що відповідають стандартам гідності, безпеки та соціальної прийнятності. У цьому контексті право на урбані стичний простір виступає його складовою, яка конкретизує доступ до міського середовища та участь у його формуванні, тоді як право на житловий простір має більш широкий інтегративний характер. Аврамова О.Є. Право на житловий простір. Актуальні проблеми держави і права. 2026. Випуск 110. С. 3-9. DOI https://doi.org/10.32782/apdp.v110.2026.1.

2026-04-25T00:00:00Z Теремецький, Владислав Іванович Teremetskyi, Vladyslav Бернацький, Олег Васильович https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1265 2026-06-01T12:31:24Z 2026-05-19T00:00:00Z

Екологічна безпека України: ключові виклики та визначальні чинники сучасності Теремецький, Владислав Іванович; Teremetskyi, Vladyslav; Бернацький, Олег Васильович У статті проведено комплексне дослідження екологічної безпеки України в умовах воєнного стану з урахуванням перспектив та концептуальних засад майбутнього післявоєнного відновлення. Встановлено, що в умовах воєнного стану екологічна безпека трансформується із галузевої складової екологічної політики у стратегічний елемент національної безпеки держави. Проаналізовано ключові внутрішні та зовнішні виклики, зокрема воєнний, кліматичний, ресурсний, нормативно-інституційний та науково-технологічні чинники, які формують комплексну систему сучасних екологічних ризиків. Обґрунтовано системний характер загроз, зумовлених руйнуванням об’єктів критичної інфраструктури, деградацією природних ресурсів, змінами клімату та недостатньою ефективністю державного екологічного контролю. Охарактеризовано стан нормативно-правового забезпечення у сфері охорони довкілля та встановлено наявність проблем фрагментарного правового регулювання і недостатньої узгодженості нормативних актів. Доведено необхідність удосконалення механізмів фіксації та відшкодування екологічної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії. Обґрунтовано доцільність впровадження моделі «зеленого відновлення» як стратегічного напряму післявоєнної реконструкції, що поєднує економічний розвиток із принципами сталості, кліматичної нейтральності та раціонального природокористування. Наголошено на значенні євроінтеграційного курсу України як чинника модернізації екологічного законодавства та управлінських механізмів. Визначено роль науково-технологічного розвитку, цифровізації та систем екологічного моніторингу у підвищенні ефективності державної політики у сфері екологічної безпеки. Акцентовано увагу на необхідності формування цілісної моделі адміністративно-правового забезпечення екологічної безпеки в умовах трансформаційних процесів. Підкреслено важливість поєднання правових, організаційних та цифрових інструментів управління довкіллям, а також посилення інституційної спроможності держави для ефективного реагування на сучасні екологічні виклики. The article presents a comprehensive study of Ukraine’s environmental security under martial law, taking into account the prospects and conceptual foundations of future post-war recovery. It was established that, under martial law, environmental security is transformed from a sectoral component of environmental policy into a strategic element of the state’s national security. The key internal and external challenges were analyzed, including military, climatic, resource-related, regulatory and institutional, as well as scientific and technological factors that together shape a comprehensive system of contemporary environmental risks. The systemic nature of threats caused by the destruction of critical infrastructure, degradation of natural resources, climate change, and the insufficient effectiveness of state environmental control was substantiated. The state of regulatory and legal support in the field of environmental protection was assessed, and the existence of fragmented legal regulation and insufficient consistency among normative acts was identified. The necessity of improving the mechanisms for documenting and compensating for environmental damage caused by armed aggression was proved. The expediency of introducing a “green recovery” model as a strategic direction of post-war reconstruction was substantiated, combining economic development with the principles of sustainability, climate neutrality, and rational use of natural resources. Particular emphasis was placed on the importance of Ukraine’s European integration course as a factor in the modernization of environmental legislation and governance mechanisms. The role of scientific and technological development, digitalization, and environmental monitoring systems in increasing the effectiveness of state policy in the field of environmental security was determined. Attention was focused on the need to form an integral model of administrative and legal support for environmental security under conditions of transformational processes. The importance of combining legal, organizational, and digital instruments of environmental governance, as well as strengthening the institutional capacity of the state for an effective response to contemporary environmental challenges, was emphasized.

2026-05-19T00:00:00Z Теремецький, Владислав Іванович Teremetskyi, Vladyslav Аврамова, Ольга Євгенівна Avramova, Olga https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1262 2026-05-29T17:51:08Z 2026-05-28T00:00:00Z

Правові засади підприємницької діяльності за участю дітей у цифровому середовищі Теремецький, Владислав Іванович; Teremetskyi, Vladyslav; Аврамова, Ольга Євгенівна; Avramova, Olga У статті визначено правові засади підприємницької діяльності за участю дітей у цифровому середовищі. Актуальність теми зумовлена тим, що розвиток цифрових технологій спричинив появу нових форм участі дітей в економічних відносинах, зокрема через створення контенту в соціальних мережах, ведення блогів, участь у рекламній діяльності та отримання доходу від монетизації цифрових платформ. Така діяльність має ознаки підприємницької, однак її правове регулювання залишається фрагментарним і потребує системного осмислення. Відсутність комплексного правового регулювання створює ризики для реалізації прав дитини, тому формування спеціального правового режиму у цій сфері є необхідною умовою забезпечення балансу між економічною активністю та захистом найкращих інтересів дитини. Наголошено на необхідності розмежування молодіжного підприємництва та дитячого підприємництва. Визначено, що діти-інфлюенсери – це неповнолітні (діти до 14 років та підлітки віком 14–18 років), які створюють, поширюють або беруть участь у цифровому контенті в соціальних мережах та на онлайн-платформах, впливаючи на поведінку, думки чи споживчий вибір своєї аудиторії та отримуючи при цьому дохід чи інші матеріальні вигоди. Розкрито, що під найкращими інтересами дитини в контексті підприємницької діяльності батьків, пов’язаної з використанням зображення та здібностей дитини, варто розуміти пріоритетний захист фізичного, психологічного та соціального благополуччя дитини, що вимагає запобігання експлуатації, надмірному залученню до комерційної діяльності та порушенням права на приватне життя. Наголошено, що батьки виступають основним суб’єктом підприємництва, а дитина – похідним суб’єктом, який має право на потенційне отримання доходу та збереження найкращих інтересів. Дитина є суб’єктом очікування прибутку у вигляді особистого немайнового блага (зокрема відомої репутації, брендового імені) та економічного доходу. Обґрунтовано доцільність запровадження спеціальних правових гарантій щодо обліку й збереження доходів дитини, контролю за умовами її участі у створенні цифрового контенту та захисту її права на приватність. Підкреслено, що вдосконалення національного законодавства у цій сфері має здійснюватися з урахуванням міжнародного досвіду та принципу пріоритетності найкращих інтересів дитини. Доведено необхідність правової регламентації підприємницьких відносин за участю дитини. The article defines the legal foundations of entrepreneurial activity involving children in the digital environment. The relevance of the topic is обусловed by the rapid development of digital technologies, which has led to the emergence of new forms of children’s participation in economic relations, in particular through content creation on social media, blogging, engagement in advertising activities, and the generation of income from the monetization of digital platforms. Such activity exhibits characteristics of entrepreneurship; however, its legal regulation remains fragmented and requires systematic conceptualization. The absence of a comprehensive legal framework creates risks for the effective realization of children’s rights. Therefore, the establishment of a special legal regime in this field is a necessary condition for ensuring a balance between economic activity and the protection of the best interests of the child. The article emphasizes the need to distinguish between youth entrepreneurship and child entrepreneurship. It is determined that child influencers are minors (children under the age of 14 and adolescents aged 14–18) who create, disseminate, or participate in digital content on social media and online platforms, influencing the behavior, opinions, or consumer choices of their audience, while receiving income or other material benefits. The study substantiates that the “best interests of the child” in the context of parental entrepreneurial activity involving the use of a child’s image, abilities, or personal characteristics should be understood as the priority protection of the child’s physical, psychological, and social well-being. This requires the prevention of exploitation, excessive involvement in commercial activities, and violations of the child’s right to privacy. It is argued that parents act as the primary subjects of entrepreneurship, whereas the child functions as a derivative subject, entitled to potential income and to the safeguarding of his or her best interests. At the same time, the child is conceptualized as a subject of expectation of benefits, both in the form of personal non-property advantages (such as reputation or a personal brand) and economic income. The paper demonstrates the need to introduce specific legal safeguards regarding the recording and safeguarding of a child’s earnings, the monitoring of the conditions under which they participate in the creation of digital content, and the protection of their right to privacy. It emphasises that improvements to national legislation in this area must be made in line with international experience and the principle of prioritising the best interests of the child. The need for legal regulation of business relationships involving children has been demonstrated.

2026-05-28T00:00:00Z Теремецький, Владислав Іванович Teremetskyi, Vladyslav https://repository.ndippp.gov.ua/handle/765432198/1261 2026-05-29T17:18:39Z 2025-05-20T00:00:00Z

МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ І ПРАВА ПАЦІЄНТІВ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ Теремецький, Владислав Іванович; Teremetskyi, Vladyslav Статтю присвячено дослідженню правового захисту прав пацієнтів під час отримання медичних послуг із акцентом на визначення правової природи відповідних правовідносин, особливостей їх розвитку та правових механізмів захисту. Доведено, що в умовах трансформації охорони здоров’я, коли медична допомога є не лише конституційною гарантією, а й товаром на ринку послуг, особливої актуальності набувають питання якості, безпечності, доступності та юридичних гарантій при наданні медичних послуг. Правовий захист пацієнтів як споживачів виступає одним із ключових елементів національної політики у сфері охорони здоров’я, а також важливою складовою системи захисту прав людини загалом. Метою дослідження є з’ясування правової природи прав пацієнтів як споживачів медичних послуг, виявлення особливостей відповідних правовідносин та визначення ефективних правових механізмів забезпечення і захисту таких прав з урахуванням сучасних викликів і глобальних тенденцій розвитку медичної сфери. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових і спеціально-юридичних методів. Діалектичний та системно-структурний методи застосовувались для аналізу правової природи прав пацієнтів і структури правовідносин у сфері медичних послуг. Компаративно-правовий метод дозволив дослідити зарубіжний досвід правового регулювання захисту прав пацієнтів, зокрема в країнах ЄС. Формально-юридичний метод використовувався для вивчення законодавчих норм і правових доктрин, а функціональний – для оцінки ефективності існуючих механізмів захисту прав пацієнтів на практиці. Результатами дослідження стали: уточнення правового статусу пацієнта як особливого суб’єкта споживчих прав; класифікація прав пацієнтів на загальні та спеціальні; обґрунтування потреби у диференціації правових механізмів захисту залежно від характеру порушення (по- переджувальні, відшкодувальні, контрольні, процесуальні тощо). Особлива увага приділена ролі надавачів медичних послуг, страхових установ і контролюючих органів у реалізації й захисті прав пацієнтів. Доведено, що ефективний правовий захист потребує системного підходу, який охоплює: законодавче закріплення прав і обов’язків пацієнтів та медичних закладів, наявність ефективних досудових і судових засобів захисту, розвиток медіації в медичній сфері та впровадження стандартів якості медичних послуг. У статті також проаналізовано сучасні доктринальні підходи до правової природи медичних послуг, з’ясовано співвідношення цивільного, адміністративного та медичного права в цій сфері. Акцентовано на важливості правової обізнаності пацієнтів і медичних працівників як передумови формування культури правового захисту в системі охорони здоров’я. Сформульовані у статті висновки мають прикладне значення для вдосконалення законодавства у сфері медичних послуг та формування цілісної системи захисту прав пацієнтів, що сприятиме зміцненню довіри до медичної системи, забезпеченню справедливості та сталому розвитку галузі охорони здоров’я в Україні. The article is devoted to the study of the legal protection of patients’ rights in the process of receiving medical services, with a focus on identifying the legal nature of the relevant legal relations, their development features, and legal protection mechanisms. It is demonstrated that, in the context of healthcare transformation—where medical care is not only a constitutional guarantee but also a commodity in the service market—issues of quality, safety, accessibility, and legal safeguards in the provision of medical services acquire particular relevance. The legal protection of patients as consumers is one of the key elements of national healthcare policy and an essential component of the overall system of human rights protection. The purpose of the study is to determine the legal nature of the rights of patients as consumers of medical services, to highlight the specifics of these legal relations, and to identify and characterize effective legal mechanisms that ensure the proper protection of these rights, particularly in the context of current challenges and global trends in healthcare provision. The methodology of the study is based on a combination of general scientific and special legal methods. In particular, dialectical and system-structural methods were used to analyze the legal nature of patients’ rights and the structure of legal relations in the field of medical services. Comparative-legal analysis was applied to examine foreign legal experience in regulating patient rights, especially in EU countries. The formal-legal method was used to study legislative norms and legal doctrine, and the functional method allowed identifying the practical effectiveness of existing mechanisms of legal protection. The main results of the study include the clarification of the legal status of a patient as a special subject of consumer rights, the classification of patients' rights into general and special groups, and the justification of the need to differentiate legal mechanisms of protection depending on the nature of the violation (preventive, compensatory, control-related, procedural, and others). Particular attention is paid to the role of healthcare providers, insurance institutions, and controlling bodies in the implementation and protection of patients’ rights. It is substantiated that effective legal protection of patients' rights requires a systemic approach, which includes: clear legislative definition of rights and responsibilities, availability of pre-trial and judicial remedies, development of medical mediation, and implementation of quality standards for medical services. Additionally, the article examines modern doctrinal approaches to the legal nature of medical services and analyzes the relationship between civil, administrative, and medical law in this area. The importance of improving legal education among patients and medical personnel is emphasized as a prerequisite for enhancing the culture of legal protection in healthcare. The conclusions of the study provide a basis for improving legislation in the field of medical services and for developing an integrated system of legal protection for patients' rights, which will help ensure justice, trust in the healthcare system, and sustainable development of medical services in Ukraine.

2025-05-20T00:00:00Z